Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.09.2021 р. № 3614/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                                     щодо податкових наслідків з ПДВ у разі отримання Товариством від нерезидента та нерезидентом від Товариства винагороди за надання послуг і, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у Зверненні № 52, Товариство уклало з нерезидентом агентський договір, відповідно до умов якого Товариство (агент) зобов’язується надати нерезиденту послуги з комерційного посередництва, а нерезидент прийняти та оплатити такі послуги. Під комерційним посередництвом за агентським договором розуміється діяльність Товариства (агента) з надання послуг нерезиденту, яка здійснюється шляхом посередництва від імені Товариства (агента) та в інтересах і під контролем нерезидента, та полягає у виконанні Товариством (агентом) юридичних і фактичних дій із залучення користувачів програмної продукції, а також продажу сертифікатів на технічну підтримку. Така діяльність здійснюється Товариством (агентом) на митній території України.

Як зазначено у Зверненні № 53, Товариство уклало з нерезидентом партнерський договір, відповідно до умов якого нерезидент приймає, а Товариство передає ліцензії на використання програмної продукції на території усіх країн світу з правом субліцензування партнерам і клієнтам нерезидента, а також сертифікати на технічну підтримку такої програмної продукції. Фактично нерезидент надає Товариству послуги із просування програмної продукції, а Товариство зобов’язується здійснювати оплату таких послуг нерезиденту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі −                         Закон № 996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996)). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Правила комерційного посередництва (агентські відносини) у сфері господарювання визначено статтями 295 – 305 ГКУ.

Частиною першою статті 295 ГКУ визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (частина перша статті 297 ГКУ).

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін (частини перша і друга статті 301 ГКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Розміри ставок ПДВ визначено статтею 193 розділу V ПКУ.

Відповідно до статті 194 розділу V ПКУ операції, що є об'єктом оподаткування ПДВ, оподатковуються податком за ставкою, встановленою ПКУ для таких операцій. Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ. Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Пунктом 208.5 статті 208 розділу V ПКУ визначено, що отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V ПКУ щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема операції платника ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, а не отримання агентської винагороди.

Щодо податкових наслідків з ПДВ у разі здійснення операцій, описаних у Зверненні № 52

 У разі, якщо зазначені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. Оскільки отримувачем таких послуг є нерезидент, то операція Товариства (агента) з постачання таких послуг нерезиденту не буде об’єктом оподаткування ПДВ і, відповідно, зазначена у зверненні винагорода не включатиметься до бази оподаткування ПДВ.

Якщо зазначені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг буде місце реєстрації їх постачальника. Оскільки постачальником таких послуг є Товариство (агент), то операція Товариства (агента) з постачання таких послуг нерезиденту буде об’єктом оподаткування ПДВ та підлягатиме оподаткуванню податком з нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ за ставкою 20 відс. і, відповідно, зазначена у зверненні винагорода включатиметься до бази оподаткування ПДВ.

Щодо податкових наслідків з ПДВ у разі здійснення операцій, описаних у Зверненні № 53

У разі, якщо зазначені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. Оскільки отримувачем таких послуг є Товариство, то операція нерезидента з постачання таких послуг Товариству буде об’єктом оподаткування ПДВ та підлягатиме оподаткуванню податком з нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ за ставкою 20 відс. і, відповідно, зазначена у зверненні винагорода включатиметься до бази оподаткування ПДВ.

Якщо зазначені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг буде місце реєстрації їх постачальника. Оскільки постачальником таких послуг є нерезидент, то операція нерезидента з постачання таких послуг Товариству не буде об’єктом оподаткування ПДВ і, відповідно, зазначена у зверненні винагорода не включатиметься до бази оподаткування ПДВ.

З питання віднесення зазначених у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг ДПС рекомендує звернутися до Міністерства економіки України та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).