Державна податкова служба України розглянула звернення щодо списання дебіторської заборгованості у разі ліквідації банку, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, у 2015 році у між ДП та ПАТ (далі – банк) укладено договір про обслуговування банківського рахунку, на якому знаходились кошти підприємства.
Рішенням Національного банку України банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації в банку.
Рішенням правління Національного банку Українибуло відкликано його банківську ліцензію, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку.
Як зазначено у зверненні згідно з довідкою банку, ДП включено до сьомої черги акцептованих вимог кредиторів банку.
З метою завершення процедури ліквідації банку та припинення його як юридичної особи, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення, яким затверджено ліквідаційний баланс вказаного банку та звіт про виконання ліквідаційної процедури банку.
Як повідомляє платник, станом на дату затвердження ліквідаційного балансу реалізацію активів банку завершено, непродані активи в банку відсутні, усі можливі заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, виконані.
За результатами ліквідації банку кошти для задоволення акцептованих вимог ДП відсутні.
У платника виникло питання щодо наявності чи відсутності законних підстав для прийняття рішення про можливість списання дебіторської заборгованості.
У разі наявності дебіторської заборгованості щодо якої існує невпевненість її погашення боржником платник формує резерв сумнівних боргів.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.
Як зазначено у вашому зверненні рішенням Національного банку України банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а Фондом прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку.
Безнадійною заборгованістю визнається заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Правові засади ліквідації банків визначено Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2121 ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 77 Закону № 2121 встановлено, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк, як юридична особа, ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.
Таким чином, кошти підприємства, що знаходяться на поточному рахунку банку, можуть бути визнані безнадійною заборгованістю відповідно до вимог п.п. «з» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у разі наявності підтверджуючих документів про припинення банку - боржника як юридичної особи у зв'язку з його ліквідацією.
Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознаці п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за наявності підтверджуючих документів про припинення суб’єкта господарювання-боржника, як юридичної особи.
Таке коригування фінансового результату до оподаткування відбувається в тому звітному (податковому) періоді, на який припадає списання такої заборгованості згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Списання безнадійної дебіторської заборгованості у складі інших операційних витрат, формування резерву сумнівних боргів щодо такої заборгованості здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, питання порядку списання безнадійної дебіторської заборгованості у складі інших операційних витрат, періоду її списання та формування резерву сумнівних боргів належать до компетенції Міністерства фінансів України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |