Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2017 р. № 15/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства надає податкову консультацію щодо сплати земельного податку.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), володіє на праві власності та використовує у господарській діяльності нежитлові приміщення, які розташовані у багатоквартирних житлових будинках та у багатоповерховому нежитловому будинку (далі - нерухоме майно).

Товариство, посилаючись на вимоги п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, просить підтвердити правомірність застосування ним звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташоване належне йому нерухоме майно.

Кодексом визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок та постійні землекористувачі (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Водночас Земельним кодексом України (далі - ЗКУ) встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території надаються:

— у постійне користування підприємствам, які здійснюють управління такими будинками (далі - суб’єкт господарювання);

— у власність або в постійне користування співвласникам таких будинків (ст. 42 ЗКУ).

Таким чином, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, перебувають у власності або в постійному користуванні об’єднань власників будинків чи управляючих організацій, і такі організації співвласників сплачують земельний податок, а співвласники, в тому числі юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи, компенсують їм плату за користування земельними ділянками.

Щодо земельної ділянки під багатоповерховим нежитловим будинком, власником нежитлового приміщення в якому є Товариство

Принцип платності користування землею, визначений ст. 206 ЗКУ, передбачає, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї (земельної ділянки) правами (ст. 79 ЗКУ).

Товариство не надало інформації щодо виконання ним вимог ст. 79-1 ЗКУ в частині формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, право на яку виникло у Товариства з набуттям права власності на нежитлове приміщення у багатоповерховому нежитловому будинку з урахуванням положень частини 3 ст. 397 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та частин 1, 2, 4, 5, 6 ст. 120 ЗКУ.

Разом з тим на сьогодні наявна судова практика стягнення на користь органів місцевого самоврядування плати за використання земельних ділянок у належному розмірі у випадках використання безпідставно набутої земельної ділянки. Зокрема, суб’єктів, які, порушуючи ст.ст. 125, 126 ЗКУ, використовують безпідставно набуті земельні ділянки постановами Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015, а також від 30.11.2016, зобов’язано компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст.ст. 1166, 1167 ЦКУ) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.