Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.10.2021 р. № 3695/ІПК/14-29-18-03-09

Головне управління ДПС у Миколаївській області розглянуло звернення  Товариства щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та необхідності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ на кошти, отримані за рішенням суду від контрагента (комісіонера) як компенсація (відшкодування) матеріальних збитків, судового збору, витрат на професійну правничу допомогу і витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, суб’єктом господарювання за поданим позовом до суду про компенсацію контрагентом (комісіонером) понесених збитків, прийнято позитивне рішення щодо стягнення з контрагента на користь товариства матеріальних збитків, судового збору, грошових коштів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

          Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

          Статтею 22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

         Умови і порядок відшкодування збитків у господарській сфері визначено главою 25 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (далі – Господарський кодекс).

         Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          Частиною першою статті 226 Господарського кодексу передбачено, що  учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

          Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

          Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

          Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

         Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу (підпункти «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу).

         Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

         Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14                  розділу I Кодексу).

          Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

         При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

          До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

         Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.  

         Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг. Якщо кошти, що надходять платнику податку від контрагента (комісіонера) за рішенням суду як компенсація (відшкодування) матеріальних збитків, судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, є відшкодуванням шкоди, завданої такому платнику, то такі кошти відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу не включаються до бази оподаткування ПДВ та на суму таких коштів податкові зобов’язання не нараховуються.

          Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 розділу І Кодексу) та повинні самостійно визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

         Щодо вказаної у зверненні індивідуальної податкової консультації та викладених у ній висновків слід зазначити, що така консультація була надана конкретному платнику на відповідне його звернення, виходячи з опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, та має індивідуальний характер.

Пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.