Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.10.2021 р. № 3709/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення, надіслане до ДПС листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,                  щодо оподаткування податком на прибуток та ПДВ операцій з придбання товарів у нерезидента згідно з договором комісії, а також оподаткування ПДВ операцій з відшкодування комітентом витрат, понесених комісіонером у межах договору комісії та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством укладено договір комісії (далі – Договір) із резидентом України – юридичною особою щодо придбання сировини за зовнішньоекономічними операціями із постачальниками – нерезидентами.

Згідно з умовами Договору Комісіонер, діючи від свого імені, але за рахунок і в інтересах Комітента, вчиняє всі або окремі правочини, наведені в Договорі з третіми особами.

До витрат Комісіонера входять підтверджені відповідними документами понесені ним у межах договору комісії транспортні витрати, втрати від курсових різниць, банківських комісій тощо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного Кодексу (далі – ЦКУ).

Так, відповідно до статті 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (стаття 1012 ЦКУ). Аналогічний вибір згідно з частиною першою зазначеної статті надається сторонам і щодо території виконання договору.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (стаття 1013 ЦКУ). Отже, за своєю суттю договір комісії є договором надання послуг.

Відповідно до статті 1014 ЦКУ комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (стаття 1018 ЦКУ).

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер надає комітентові звіт і передає йому все одержане за договором комісії (частина перша стаття 1022 ЦКУ).

Комітент зобов’язаний прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії (стаття 1023 ЦКУ).

При цьому відповідно до статті 1024 ЦКУ комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Щодо питання 1

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Щодо оподаткування податком на прибуток операцій комітента

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені положеннями ПКУ.

Згідно з підпунктом 140.5.2 пункту 140.5 статті 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 ПКУ.

При цьому підпадають під визначення контрольованих операції з придбання комітентом товарів на умовах комісії у разі досягнення критеріїв, встановлених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті ПКУ, якщо продавець - нерезидент є пов’язаною з комітентом особою або країна його резиденції перебуває у затвердженому переліку країн на момент здійснення такої операції. У цьому випадку комітент зобов'язаний в установлений термін подати звіт про контрольовані операції, здійснені протягом звітного податкового періоду.

Таким чином, комітент повинен збільшити фінансовий результат звітного року на суму перевищення договірної вартості придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 ПКУ, а також подати звіт про контрольовані операції.

Крім цього, відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ, фінансовий результат збільшують на 30 % вартості товарів, робіт і послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 ПКУ, і операцій, визнаних контрольованими згідно зі
статтею 39 ПКУ), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов’язаних осіб), зазначених у абзацах «в» та «г» підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1
пункту 39.2 статті 39 ПКУ. Ця вимога не застосовуються, якщо операція не є контрольованою і сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до статті 39 ПКУ, але без подання звіту.

При цьому у разі якщо ціна придбання товарів перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки», фінансовий результат коригують на розмір різниці між вартістю придбання і вартістю, визначеною за принципом «витягнутої руки».

Щодо оподаткування податком на прибуток операцій комісіонера

Як зазначено раніше у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ комісіонер у якого річний дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривен, визначає об’єкт оподаткування податком на прибуток шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на відповідні різниці, визначені положеннями ПКУ.

При цьому, у податковому обліку не передбачено особливостей  формування фінансового результату комісіонера по операціях за договором комісії, коли комісіонер і комітент – резиденти.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Враховуючи те, що придбання товарів на умовах комісії не передбачає переходу права власності на такий товар від продавця (у вашому випадку - нерезидента) до комісіонера, то для комісіонера такі операції не підпадають під визначення контрольованих, незалежно від статусу нерезидента (пов’язана з комісіонером особа чи включена до переліку).

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а», «б» і «е» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання  товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України;

послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (підпункт «е» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктом 187.1 статті 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 189.4 статті 189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 ПКУ.

Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 ПКУ (пункт 189.4 статті 189 ПКУ).

Разом з цим, норма пункту 189.4 статті 189 ПКУ не поширюється на операції з експортування товарів за межі митної території України або ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів (пункт 189.6 статті 189 ПКУ).

Пунктом 190.1 статті 190 ПКУ встановлено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ.

Разом з цим відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті  201 ПКУ).

Таким чином, якщо згідно з договором комісії комісіонер за рахунок комітента придбаває товари у нерезидента та при їх розмитненні здійснює оплату ПДВ до бюджету, то право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту виникає лише у комітента – власника таких товарів на підставі митної декларації (тимчасової, додаткової та іншого виду митної декларації, за якою сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), оформленої відповідно до вимог законодавства, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

При цьому комісіонер визначає податкові зобов’язання за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, виходячи з суми комісійної винагороди, за правилом першої події: або за датою отримання винагороди від комітента на поточний рахунок, або за датою підписання акта наданих послуг.

У зв’язку з чим, на дату першої події комісіонер має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, порядок визначення якої регулюється статтею 188 ПКУ, зокрема із договірної (контрактної) вартості послуг.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Таким чином, суми ПДВ, сплачені комітентом комісіонеру у вартості компенсації додаткових витрат в межах договору комісії, включаються таким комітентом до податкового кредиту на підставі складеної та зареєстрованої в ЄРПН комісіонером відповідної податкової накладної.

Щодо питань 3 та 4

Відповідно до пункту 194.1 статті 194 ПКУ операції, зазначені у статті 185 ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, 7 та 14 відсотків, оподатковуються за ставкою 20 відсотків, зазначеною у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 ПКУ, яка є основною.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо, що  витрати комісіонера, здійснені ним у межах договору комісії (зокрема, транспортні витрати, втрати від курсових різниць, банківських комісій), є витратами із забезпечення виконання складових частин загального обсягу послуги, що надається у межах договору комісії, а отже, є складовою частиною вартості послуги, операція з постачання якої підлягає оподаткуванню ПДВ за правилами, встановленими ПКУ для договорів комісії.

Таким чином, операція з відшкодування комітентом понесених за договором  комісії витрат комісіонера (зокрема, транспортних витрат , втрат  від курсових різниць, банківських комісій), збільшує базу оподаткування ПДВ у комісіонера.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.1 статті 52 ПКУ).