Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.09.2021 р. № 3647/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку подачі представництвом нерезидента Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами та доповненнями) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у Представництва виникла необхідність на отримання індивідуальної податкової консультації щодо обов’язку нерезидента зареєструватись платником податку на прибуток, автоматичному знятті з обліку платника податку на прибуток постійного представництва такого нерезидента.

У Представництва виникли наступні питання:

        1. Чи прирівнюється «автоматичне зняття з обліку платника податку на прибуток» до «ліквідації платника податку на прибуток» у розумінні п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Кодексу?

         2. Чи виникає у постійного представництва обов’язок подачі Декларації за звітний період у 2021 році та якою датою він закінчується (із врахуванням вимог п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Кодексу)?

        3. Починаючи з якої дати починається звітний період у 2021 році для нерезидента, за який він має подати Декларацію із врахуванням вимог п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Кодексу?

        4. Яким чином нерезидент має вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність щодо діяльності постійного представництва, коли вся інформація щодо операцій обліковується в бухгалтерському обліку постійного представництва?

        5. Чи достатньо нерезиденту для складання Декларації отримувати фінансовий звіт постійного представництва?

До питань 1, 2, 3

Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

При цьому, господарською діяльністю вважається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Таким чином діяльність нерезидента в Україні, що підпадає під визначення постійного представництва у розумінні п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, передбачає виникнення у нерезидента зобов'язань щодо сплати податку на прибуток за результатами такої діяльності.

Пунктом 64.5 ст. 64 розд. ІІ Кодексу визначено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.

Відповідно до п. 60 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» Кодексу нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до набрання чинності цим Законом належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на
1 січня 2021 року не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов'язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 цього Кодексу.

Після взяття на облік іноземної компанії (організації) як платника податку на прибуток підприємств, її постійне представництво знімається з обліку як платник податку на прибуток підприємств.

Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 340/35962  нерезидент, який поставлений на облік в якості платника податку на прибуток підприємств за місцезнаходженням свого постійного представництва є правонаступником щодо всіх податкових активів і зобов’язань такого постійного представництва, в тому числі тих, які виникли в податкових періодах у яких на обліку в якості платника податку перебувало постійне представництво.

Отже, нерезидент, який поставлений на облік в якості платника податку на прибуток підприємств за місцезнаходженням свого постійного представництва є правонаступником щодо всіх податкових активів і зобов’язань такого постійного представництва, в тому числі тих, які виникли в податкових періодах, у яких на обліку в якості платника податку перебувало постійне представництво.

Платники податку на прибуток подають до контролюючих органів податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами).

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Нерезидент як правонаступник свого постійного представництва, використовує у 2021 році податковий (звітній) період в залежності від річного доходу свого постійного представництва за 2020 рік.

Водночас зазначаємо, що у разі зняття з реєстрації постійного представництва, подача звітності нерезидента здійснюється, починаючи з періоду в якому відбулася реєстрація нерезидента платником податку на прибуток. Наприклад, нерезидента взято на облік в якості платника податку на

прибуток у першому кварталі 2021 року. В цьому випадку нерезидент вперше подає Декларацію, складену за результатами діяльності свого постійного представництва за звітний період – перший квартал 2021 року. При цьому постійне представництво, починаючи з цього звітного періоду припиняє подавати Декларацію.

Слід зазначити, що нерезидент з моменту постановки його на облік в якості платника податку на прибуток підприємств за місцезнаходженням свого постійного представництва несе відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств цього постійного представництва, в тому числі за періоди  у яких на обліку в якості платника податку перебувало постійне представництво.

До питань 4, 5.

Відповідно до абзацу першого п. 46.2 ст. 46 Кодексу платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід'ємною частиною (абзац перший п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

Підпунктом 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено, що суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. Таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

При цьому, зазначений розрахунок здійснює нерезидент (особа, уповноважена нерезидентом на ведення бухгалтерського та податкового обліку постійного представництва), як платник податку на прибуток підприємств.

Враховуючи, що нерезидент визначатиме оподатковуваний прибуток, отриманий за результатами господарської діяльності на території України через постійне представництво як платник податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента, то і фінансова звітність має відображати результати діяльності нерезидента через таке постійне представництво за відповідний звітний період.

Таким чином, нерезидент має визначати оподатковуваний прибуток від господарської діяльності на території України у окремій фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.