Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.09.2021 р. № 3651/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму адміністративно-господарських санкцій, сплачених за невиконання  нормативу  робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ за 2020 рік була самостійно нарахована та сплачена адміністративно-господарська санкція за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлена ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875) та Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70.

На суму сплаченої адміністративно - господарської санкції платником було збільшено фінансовий результат до оподаткування за I півріччя 2021 року.

Платник звертається за роз'ясненням щодо застосування норми п.п. 140.5.11 п.140.5 ст. 140 Кодексу, а саме:

         1. Чи є адміністративно-господарські санкції, для застосування  п.п. 140.5.11 п.140.5 ст. 140 Кодексу такими, що нараховані відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів;

2. Чи потрібно збільшити фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.11 п.140.5 ст. 140 Кодексу на суму сплачених адміністративно-господарських санкцій.

До питань 1, 2

Відповідно до частини першої ст. 239 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі – ГКУ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Цивільно-правова відповідальність є однією із форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки, яка передбачена нормами Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Поняття штрафу як адміністративно-господарської санкції встановлено
ст. 241 ГКУ, згідно з частиною першою якої, адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частина друга ст. 241 ГКУ).

Процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначає Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 31.01.2007 № 70 (далі – Порядок 70).

Відповідно до п. 2 Порядку 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Кодексу об'єктом оподаткування  податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Отже, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що застосовуються у разі порушення Закону № 875, є штрафом для застосування п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Таким чином платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму витрат від визнаних штрафів (адміністративно-господарських санкцій), нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.