Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2021 р. № 3776/ІПК/99-00-04-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомляє, що  фізична особа  одержала земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» за договорами оренди, укладеними з органом місцевого самоврядування.

В подальшому,  право користування земельними ділянками  передано фізичною особою юридичній особі – фермерському господарству, засновником якого є ця фізична особа.

Платник просить надати консультацію з питання хто є платником  орендної плати за зазначені земельні  ділянки: фізична особа, з якою укладені договори оренди, чи  фермерське господарство, як юридична особа.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Кодексом.

Згідно із п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата) – це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 та п. 288.3 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою
(п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Статтею 125 ЗКУ встановлено, зокрема, що право оренди земельної ділянки виникає  з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року  № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Статтею 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Враховуючи зазначене, якщо фізична особа (засновник фермерського господарства) уклала договори оренди земельних ділянок комунальної власності, в яких визначено цільове призначення земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»  та передала право користування земельними ділянками фермерському господарству, така фізична особа є платником орендної плати та сплачує орендну плату за орендовані  земельні ділянки відповідно до норм Кодексу.

Слід зауважити, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58  Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Кодексу).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.