X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.10.2021 р. № 3820/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                                 щодо окремих питань, пов’язаних із створенням резерву на знецінення запасів, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

Товариством було придбано обладнання для цілей використання у господарській діяльності, а також укладено договір з іншим суб’єктом господарювання на зберігання такого обладнання.

Надалі Товариство надіслало такому суб’єкту господарювання вимогу про повернення обладнання, переданого йому на зберігання, проте обладнання не було повернуто Товариству, незважаючи на наявність судового рішення, яке зобов’язувало суб’єкта господарювання повернути Товариству обладнання.

Крім того, у ході розгляду справи судовим органом було встановлено:

майно (обладнання) набуте Товариством у встановленому законом порядку;

законним власником майна (обладнання) є Товариство;

суб’єкт господарювання, якому майно (обладнання) було передано на зберігання, неправомірно його утримує та не повертає Товариству.    

У зв’язку з цим, та з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності Товариством було здійснено, зокрема трансформацію залишків, та відповідно до рекомендацій аудитора прийнято рішення про створення резерву на знецінення запасів. Водночас списання обладнання не відбувалося.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі −                           Закон № 996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996)). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та  підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника (підпункти 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такою придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, зареєстрованого в ЄРПН.

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ податкові зобов'язання з ПДВ визначаються за товарами/послугами, необоротними активами:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону № 996.

При цьому господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

 

Щодо питання 1.5

 

Якщо за своєю фактичною сутністю процес створення платником податку резерву на знецінення запасів (обладнання), які перебувають на зберіганні в іншого суб’єкта господарювання, не передбачає, зокрема, передачі платником податку (власником) права власності (майнових прав) на такі запаси іншому суб’єкту господарювання та/або їх ліквідацію за власним бажанням платника податку (власника), то створення такого резерву не підпадає під поняття «постачання товарів» і «постачання послуг» у розумінні норм підпунктів 14.1.185 і 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ.

 

Щодо питання 1.6

 

З порушеного питання ДПС рекомендує звернутися до Міністерства фінансів України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

 

Щодо питань 1.7 і 1.8

 

Оскільки, як зазначено у зверненні, запаси (обладнання) перебувають на зберіганні в іншого суб’єкта господарювання, який неправомірно їх утримує та не повертає Товариству, то фактично такі запаси тимчасово не можуть бути використані Товариством у власній господарській діяльності (діяльності, пов'язаній з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованій на отримання доходу) і, відповідно, у Товариства виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та складання зведеної податкової накладної за правилами, встановленими підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Зокрема, податкові зобов’язання з ПДВ та зведену податкову накладну необхідно нараховувати / складати на дату припинення можливості їх фактичного використання у господарській діяльності, визначену у первинних документах, складених відповідно до Закону № 996. Така зведена податкова накладна підлягає реєстрації в ЄРПН протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вона складена.

При цьому, якщо у подальшому такі запаси (обладнання) будуть повернуті Товариству і почнуть використовуватися у межах господарської діяльності, то Товариство матиме змогу зменшити суму таких податкових зобов'язань з ПДВ на підставі розрахунку коригування до зведеної податкової накладної, зареєстрованого в ЄРПН.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).