Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.10.2021 р. № 3836/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ «» від про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), і в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Згідно зі зверненням, товариство планує здійснювати торгівлю непродовольчими товарамиза умови попередньої оплати покупцем на підставі виставленої товариством рахунку-фактури. Оплата товарівздійснюватиметься з рахунку споживача у АТ «Приватбанк», зокрема, з використанням застосунку «Приват24», на банківський рахунок товариствау АТ «Приватбанк».Товарпісля повної оплатиотримуєтьсяспоживачем зі складу товариства або доставляється за вказаною ним адресою.

Чи можетовариство не застосовувати РРО, оскільки розрахунок за непродовольчі товариздійснюється шляхом переказу коштів з рахунку платника (споживача) на рахунок товариства через установу банку?

Правові засади застосування РРО та/або програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі –
Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, Крім Податкового кодексу України, не допускається.

Згідно з ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу здійснення.

Рахунок-фактура в комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть доставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), інформацію про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов, та не є формою цивільно-правового договору.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або електронній формі та повинен мати реквізити, які дають змогу ідентифікувати господарську операцію та її учасників (назва підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назва контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури).

В зв’язку з тим, що рахунок-фактура містить в собі відповідні ідентифікатори продавця та покупця, а оплата здійснюється за допомогою реквізитів розрахункового рахунку у форматі IBAN Registry:2009, NEQ,
ДСТУ-Н 7167:2010, розрахунки, проведені за рахунком-фактурою, є аналогічними тим, що здійснені за допомогою відділень банківських установ (з розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок чи/або онлайн-банкінгу) та не потребують застосування РРО/програмних РРО, оскільки не мають ознак розрахункових операцій у розумінні Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.