Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.10.2021 р. № 3841/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула  звернення  Товариства про надання індивідуальної податкової консультації і в межах компетенції повідомляє наступне.

Товариство повідомляє, що є однією з провідних компаній у нафто-газовій сфері на ринку України. Товариство займається наданням послуг у сфері добування нафти та природнього газу, що супроводжується роботами спеціалістів Компанії на родовищах, видобувних майданчиках та бурових платформах.

 

Товариство запитує:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального, що не реалізується, а використовується виключно для власних потреб при наданні послуг у сфері добування нафти та газу на бурових платформах та майданчиках?

 

Щодо зазначеного питання.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Відповідно Закону № 481, ліцензуванню підлягають види діяльності, з пальним, визначення якого, наведене у п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання(у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст.15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону № 481.

Відповідно до документів, які були наданні в доповнення до звернення, Товариство надає газопромислові сервісні послуги чи роботи та/або здійснює поставку товарів, пов’язані з проведенням будівництва (буріння) свердловин на території України безпосередньо на майданчику свердловин.

Враховуючи зазначене, при здійсненні зберігання пального, що не реалізується, а споживається для власних виробничо-технологічних потреб при наданні газопромислових сервісних послуг чи проведенні робіт та/або здійснює поставку товарів, які входять до вартості послуг, пов’язаних з проведенням будівництва (буріння) свердловин на території України безпосередньо на майданчику свердловин, відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону № 481, у Товариства відсутній обов’язок отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.