Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2021 р. № 3844/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення комунального підприємства (далі – Підприємство) щодо сплати земельного податку, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало про наявність у нього на праві господарського відання земельної ділянки (кадастровий номер 80000000:..:…:….) та інших об’єктів комунального нерухомого майна (автомобільні стоянки, підземні переходи з метро «…….») на підставі наказу Головного управління з питань майна ………міської адміністрації від …….. № .. (із змінами, далі – Наказ). Станом на сьогодні земельні ділянки, на яких розташовані вказані об’єкти комунального майна, не зареєстровані у встановленому законом порядку.  

Підприємство без надання зазначених у зверненні додатків (копій наказу, витягу з Державного земельного кадастру тощо), запитує щодо наявності у нього податкових зобов’язань із сплати земельного податку.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Аналогічні положення закріплено ст. 327 Цивільного кодексу України. Тобто майно комунального підприємства перебуває у комунальній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання, де статутний капітал комунального підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить, а розмір статутного капіталу комунального підприємства визначається відповідною місцевою радою (пп. 3, 4 ст. 78 Господарського кодексу України).

Такий порядок господарювання комунального підприємства передбачає отримання органом місцевого самоврядування доходів до свого бюджету не у формі надходжень податкових зобов’язань із земельного податку за користування земельними ділянками комунальної власності, а у вигляді відрахувань частини чистого прибутку (доходу) таким підприємством відповідно до порядку, визначеного відповідними обласною, районною або місцевою радами (п. 35 частини першої ст. 64 Бюджетного кодексу України).

З огляду на викладене, відповідно до приписів чинного законодавства користування на праві господарського відання комунальним майном, зокрема землями комунальної власності, не є об’єктами оподаткування земельним податком у розумінні ст.ст.  269, 270 Кодексу.

Із звернення також вбачається, що встановлені Наказом та передані на баланс Підприємству автомобільні стоянки, знаходяться на землях територіальної власності громади, і мають ознаки спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які є об’єктом оподаткування збором за місця для паркування транспортних засобів (п.п. 14.1.229 п. 14.1 ст. 14, п. 286¹.2 ст. 286¹ Кодексу).

Разом з цим відповідно до п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Кодексу при прийнятті рішення про встановлення органами місцевого самоврядування місцевих податків та зборів обов’язково визначаються такий обов’язковий елемент як об’єкт оподаткування, визначений ст. 7 Кодексу.

Водночас слід відмітити, що положеннями Кодексу не регулюється питання щодо прийняття органами місцевого самоврядування рішення стосовно порядку і нормативів відрахування частини чистого прибутку (доходу) до місцевого бюджету комунальними підприємствами.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.