Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2021 р. № 3862/ІПК/10-36-07-07-20

Головне управління ДПС у Київській області розглянуло запит на отримання індивідуальної податкової консультації від ________, та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє. 

         Згідно із запитом фізична особа – підприємець (далі – ФОП), знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку  другої групи.

1. У своїй підприємницькій діяльності ФОП планує продавати технічно складні пристрої через службу доставки «Нова Пошта» та просить надати роз’яснення, чи потрібно проводити кожну операцію через РРО/ПРРО, якщо товар відправляється службою доставки «Нова Пошта» із способом оплати «накладений платіж», клієнт оплачує товар при отриманні у відділенні «Нова Пошта», через фінансову компанію «Нова Пей», яка надає клієнту фіскальний чек про прийом грошей до своєї каси. Якщо так, то як проводити через РРО/ПРРО повернення товару  коли клієнт оглянувши товар у відділенні «Нова Пошта» відмовився від одержування, товар повернувся ФОП і кошти за відправлений товар ФОП не отримав? Чи достатньо вкласти у відправлення товарний чек: видаткову накладну, гарантійний талон та записувати дохід отриманий на підприємницький рахунок до книги обліку доходів? У випадку, якщо потрібно проведення через РРО, в який  момент часу я маю робити проводку (під час відправки, під час фактичного отримання товару клієнтом, під час отримання мною коштів від фінансової організації первинного фінансового моніторингу «Нова Пей»). Чи не буде вважатися таке проведення подвійним, якщо «Нова Пей» буде відображати дану операцію як отримання коштів на мій рахунок?

         Правові засади застосування РРО та/або ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

  Відповідно до преамбули цього Закону, встановлення норм щодо незастосування РРО та/або ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

  Відповідно до п. 61 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2021, з 1 січня 2021 року до 1 січня
2022 року РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;

реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

  У разі перевищення платником єдиного податку другої-четвертої груп (фізичною особою – підприємцем) в календарному році обсягу доходу 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, застосування РРО та/або програмного РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО та/або програмного РРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання, як платника єдиного податку.

  Розрахунковою операцією у розумінні Закону № 265 є - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З урахуванням викладеного повідомляємо, що за умови здійснення розрахункових операцій у розумінні Закону № 265, обов’язок застосовувати РРО та/або ПРРО платником єдиного податку другої - четвертої груп виникає у разі перевищення таким платником в календарному році обсягу доходу встановленого Кодексом та/або здійснення визначених Пунктом 61 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Кодексу видів діяльності, крім оплат здійснених через:

- установу банку шляхом перерахування коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок (IBAN, он-лайн банкінг);

- безпосереднє внесення готівки через касу банку для подальшого перерахування на розрахунковий рахунок;

- платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.

         Окремо зазначаємо, що обов’язок застосування РРО та/або ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій та/або наявності того чи іншого зареєстрованого КВЕД, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, в тому числі, нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

         Відповідно до підпункту 14.1.202 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

  Момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина десята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 № 675-VIII).

  Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1. вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;
2. надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

  Частиною другою статті 664 цього Кодексу передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові (ТОВ «Нова Пошта) для доставки покупцеві.

  Текстом запиту та договору про надання послуг з переказу коштів, що розміщено на сайті ТОВ «Нова-Пей», в повному об’ємі підтверджується відсутність будь-якої участі ТОВ «Нова-Пей» у відносинах та виконанні нею зобов’язань, в межах договору купівлі – продажу товарів. Відтак, переказ коштів ТОВ «Нова-Пей» на розрахунковий рахунок ФОП є окремою господарською операцією, що в свою чергу, не звільняє продавця (виконавця, постачальника) від обов’язку виконати свої зобов’язання перед покупцем, в межах договору купівлі – продажу, щодо надання (надсилання) такому покупцю розрахункового документу встановленої форми та змісту, як підтвердження передачі права власності на придбані товари.

  Враховуючи викладене повідомляємо, що якщо споживач (клієнт) дистанційно замовив товар, наприклад на веб-сайті продавця (Інтернет – магазин), не здійснював передплату за замовлений товар, а доставка товару здійснюється ТОВ «Нова Пошта» на підставі договору, відповідно до якого товар передається ТОВ «Нова Пошта» для доставки покупцю, то у такому випадку РРО та/або ПРРО застосовується ТОВ «Нова Пошта» безпосередньо при передачі товару покупцю у своєму відділенні, а продавець зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну, яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

  Наголошуємо, що приєднання до договору «Про переказ коштів» не визначає ФОП, як продавця, та не наділяє ТОВ «Нова-Пей» повноваженнями передавати право власності на товари споживачу. Зобов’язання щодо видачі відповідного розрахункового документу покупцю, відповідно до наведеного у запиті  прикладі, покладається на продавця та/або ТОВ «Нова Пошта», як безпосередніх учасників договору купівлі – продажу.

         Пунктом 7 «Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги)», затвердженого наказом Міністерства фінансів України  від 14.06.2016 №547, із змінами та доповненнями, передбачено, що  реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми. При цьому забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

  Статтею 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати особі, яка повертає товар чи відмовляється від послуги в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

  Звертаємо увагу, що алгоритм дій продавця товарів та надавача йому таких послуг, форма оплати за такі послуги, та спосіб, у який продавцю будуть повернуті належні йому матеріальні цінності, має бути чітко визначений умовами Цивільно – правового договору та, зокрема, містити інформацію щодо способу, у який він виконується.

Фактично посередник надає продавцю послуги з доставки на адресу продавця належних йому матеріальних цінностей, не залежно від їх форми (готівкова, безготівкова, тощо), після виконання ним розрахункової операції в готівковій чи безготівковій формі, при безпосередньому продажу споживачу.

Отже, виходячи з наведеного Вами прикладу, обов’язок щодо видачі розрахункового документа клієнту у разі повернення товару виникає у ТОВ «Нова Пошта».

Разом з тим, якщо повернення коштів клієнту буде здійснено через банківські системи обслуговування за умови використання реквізитів розрахункового рахунку у форматі IBAN, то РРО/програмний РРО застосовувати не потрібно.

 Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), не розповсюджується на фізичних осіб-підприємців  - платників єдиного податку, а саме: у наведеному до запиту прикладі поняття проводки не містить практичного застосування.

         Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - Кодекс).

         Пунктом 296.1 статті 296 Кодексу передбачено, що фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі в електронному або паперовому форматі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Відповідно до пункту 292.6 статті 292, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

         Згідно з пунктом 292.13 статті 292 Кодексу, дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу, в тому числі, звітності пов’язаної із використанням РРО та/або ПРРО.

         Доходом ФОП – платника єдиного податку є загальна сума виторгу проведеного через РРО та/або ПРРО без врахування витрат.

         2. У своїй підприємницькій діяльності ФОП планує продавати технічно складні пристрої через банківські та фінансові організації, з якими у ФОП буде заключений договір, що вони надаватимуть споживчий кредит та перераховуватимуть мені на підприємницький рахунок кошти за товар, який клієнт бере у кредит або відстрочку платежу від банку або фінансової установи. Кошти будуть отримуватись на мій підприємницький рахунок від кредитної установи як фінансування від особистого рахунка клієнта. Чи потрібно  кожну розрахункову операцію проводити через РРО/ПРРО або достатньо видавати клієнту товарний чек: видаткову накладну, гарантійний талон та записувати дохід отриманий на підприємницький рахунок до книги доходів?

  Відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346), переказ коштів – рух певної суми кошти з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі

 

йому у готівковій формі. Для проведення переказу можуть використовуватися кошти, як у готівковій, так і в безготівковій формі (ст. 1 та ст. 4 Закону № 2346).

  Зарахування коштів на рахунок клієнтів здійснюється, як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (ст. 7 Закону № 2346).

  За договором банківського рахунка банк зобов’язується, зокрема виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ст. 1066 та 1069 Цивільного кодексу України).

  Слід зазначити, що оплата товарів (послуг) може здійснюватися платником за рахунок власних та/або наданих банком кредитних коштів, як з поточного рахунку платника, так і з рахунку для обліку кредитної заборгованості/рахунку кредитодавця.

  Таким чином, переказ коштів з рахунку клієнта/платника або кредитодавця на рахунок отримувача/підприємця є безготівковою операцією, незалежно від того чи був використаний електронний платіжний засіб для його ініціювання та які кошти платника були перераховані – власні або кредитні.     

  Враховуючи викладене вище, при здійсненні розрахунків за товари (послуги), суб’єкти господарювання зобов’язані, відповідно до Закону № 265, застосовувати РРО та ПРРО, у тому числі, у разі здійснення клієнтом розрахунків кредитними коштами.

  Водночас, звертаємо увагу, що ст. 3 Закону № 265 встановлює обов’язок суб’єктів господарювання, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому
порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО та ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, при здійсненні розрахункових операцій, як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

  Отже, РРО застосовується суб’єктом господарювання безпосередньо при замовленні клієнтом та підтвердженні сплати за товар (послугу), у безготівковій формі. У касовому чеку зазначається форма оплати за товар (послугу), наприклад «БЕЗГОТІВКА», «ПЕРЕДОПЛАТА», тощо.

  При цьому, здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів замовниками із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), РРО може не застосовуватись.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.