Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.10.2021 р. № 3934/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення, надіслане до ДПС листом Головного управління ДПС у області, щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу електронних проїзних квитків та з безоплатної (частково платної) видачі транспортних карток окремим категоріям громадян, які мають право пільгового проїзду у пасажирському транспорті загального користування, із застосуванням автоматизованої системи обліку оплати проїзду (далі – АСОП) та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, рішенням виконавчого комітету міської ради (далі – рішення) платника податку уповноважено надавати послуги функціонування АСОП та здійснювати справляння плати за транспортні послуги (оператор). Згідно із зазначеним вище рішенням, на підставі агентського договору з перевізниками оператор здійснює збір плати за надані транспортні послуги (перевезення) із застосуванням АСОП та оплати транспортних послуг перевізників, відповідно до обсягів виконаних перевезень. Залишок коштів після розрахунку з перевізниками залишається у оператора на забезпечення функціонування АСОП. У випадку, коли збір коштів не забезпечує повну оплату виконаних перевізниками транспортних перевезень, така різниця компенсується міською радою.

Згідно з рішенням, до повноважень оператора належить виготовлення та видача усіх видів транспортних карток. При цьому оператор здійснює, зокрема, безоплатну (частково платну) видачу транспортних карток  окремим категоріям громадян, які згідно з чинним законодавством мають право пільгового проїзду у пасажирському транспорті загального користування.

За інформацією, наданою у зверненні, транспортна картка – багатофункціональна електронна пластикова картка, яка  є персоналізованим або не персоналізованим носієм електронного квитка, зареєстрованого в АСОП, та призначена для оплати проїзду у пасажирському транспорті загального користування у міській територіальній громаді.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 5 розділу І Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України 29 червня 2004 року № 1914-IV «Про міський електричний транспорт» (далі – Закон № 1914) АСОП – програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка.

Електронний квиток – проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в АСОП дає право пасажиру на одержання транспортних послуг.

Замовники транспортних послуг (замовники) – місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги.

Перевізник – юридична особа, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об'єктів міського електричного транспорту.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками –  суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги те, що послуга з перевезення надається пасажиру перевізником, слід враховувати, що проїзний документ (квиток, у тому числі електронний) є договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу продажу електронних проїзних квитків або безоплатної (частково платної) видачі транспортних карток,  та не може бути підставою ані для визначення податкових зобов'язань, ані для формування податкового кредиту в особи, яка є лише учасником процесу оформлення (продажу, передачі) електронних перевізних документів / транспортних карток.

Щодо питання 1

Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ з вартості послуг з перевезення визначаються суб'єктом господарювання, який є перевізником (надає послуги перевезення). При цьому, якщо таким перевізником надаються послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які затверджено уповноваженим органом, операції з постачання таких послуг звільняються від оподаткування ПДВ.

Суб’єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та є учасником процесу оформлення електронних перевізних документів, зокрема, здійснює прийом коштів за електронні проїзні квитки із застосуванням АСОП та подальше перерахування таких коштів перевізникам, визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ лише з вартості наданих ними послуг, пов'язаних з продажем таких електронних квитків, без урахування вартості перевезення, що перераховується таким суб’єктом господарювання  перевізникам.

Зважаючи на те, що в описаній у зверненні ситуації платник податку виступає агентом, який надає агентські послуги з продажу електронних проїзних квитків, то за операціями з надання таких агентських послуг  платник податку визначає податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості наданих агентських послуг (агентської винагороди) без урахування вартості перевезення, плата за які ним перераховується перевізнику.

Щодо питання  2

Як і у ситуації, описаній у відповіді на питання 1, у разі безоплатної (частково платної) видачі транспортних карток  окремим категоріям громадян, які мають згідно з чинним законодавством право пільгового проїзду у пасажирському транспорті загального користування, у тому числі якщо плата (часткова оплата) за проїзд пасажирів за такими транспортними картками компенсується перевізникам міською радою, платник податку, як агент, визначає податкові зобов'язання з ПДВ лише виходячи з вартості наданих ним послуг (агентської винагороди).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу IІ Кодексу).