Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.10.2021 р. № 3945/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо відображення в податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту, сформованого при отриманні товарів/послуг, розрахунки з постачальником за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство отримало від постачальників  товари, які до закінчення строку позовної давності залишаються неоплаченими. Товариство при придбанні товарів на підставі отриманої податкової накладної сформувало податковий кредит. Кредиторську заборгованість за цими операціями Товариство планує списати.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексом).

Щодо питання 1

Ознаки безнадійної заборгованості визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, зокрема, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Таким чином товари, за які в межах позовної давності не проведено оплату та в подальшому також не передбачається отримання грошової або іншої компенсації, вважаються безоплатно отриманими.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Щодо питання 2

Податковий кредит платника податку формується із сум податку на додану вартість, які були нараховані (сплачені) покупцем при придбанні товарів/послуг постачальниками таких товарів/послуг. Якщо покупцем товарів/послуг за такі отримані товари/послуги в межах терміну позовної давності не було проведено розрахунків з їх постачальником, то відсутній факт сплати податку постачальнику товарів/послуг, а отже відсутні підстави для включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної, складеної до 01.07.2015, сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не оплачені протягом 1095 днів, то у податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів /послуг. Зменшення податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Якщо платник при придбанні товарів/послуг сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної після 01.07.2015 та зареєстрованої в ЄРПН, але оплата за такі товари/послуги не здійснюватиметься, тобто вони фактично отримані покупцем на безоплатній основі, то у податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку - покупцю необхідно відкоригувати податковий кредит, сформований за такою операцією, шляхом нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, використовуючи механізм, визначений пунктом 198.5 статті 198 Кодексу.

Правила складання податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

Щодо питання 3

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу (перший абзац) встановлено, що для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Оскільки показники податкової звітності повинні відповідати даним бухгалтерського обліку, то господарські операції повинні бути відображені в податковій звітності у тому звітному періоді, у якому вони здійснені, крім операцій, для яких Кодексом визначені особливості відображення в податковій звітності.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.