Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.10.2021 р. № 3958/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при ввезенні товару на митну територію України, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, платником податку було ввезено товари на митну територію України, при цьому суми ПДВ, сплачені при такому ввезенні, не було включено до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 ПКУ.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту для операцій із ввезення на митну територію України товарів є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ (пункт 198.2 статті 198 ПКУ).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зокрема, не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України).

Пунктом 201.12 статті 201 ПКУ встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статті 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Загальний термін позовної давності встановлений статтями 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та 102 ПКУ тривалістю у три роки (1095 днів).

Отже, у разі якщо платником податку при ввезенні товарів на митну територію України суми ПДВ, сплачені при такому ввезенні та зазначені у відповідній належним чином оформленій митній декларації, не були включені до складу податкового кредиту, то платник податку може такі суми ПДВ включити до податкового кредиту  шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової звітності за той звітний (податковий)  період, у якому у платника податку виникли підстави для включення таких сум ПДВ до податкового кредиту (тобто за той звітний (податковий) період, у якому платником було сплачено податкові зобов’язання з ПДВ за операціями з ввезення таких товарів на митну територію України, зазначені у відповідній митній декларації (з урахуванням строків давності, встановлених статтями 257 ЦКУ та 102 ПКУ)).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).