Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.09.2021 р. № 3520/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо порядку оподаткування доходів, подання звітності та сплати податків фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що зареєструвався фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування та планує здійснювати діяльність, пов’язану з покупкою та продажемкриптовалюти.

В зв’язкуізцимплатник просить надатиіндивідуальнуподатковуконсультацію з таких питань:

1. Яку податкову звітність необхідно подавати підприємцю на загальній системі оподаткування.
2. Який порядок ведення книги обліку доходів та витрат.
3. Чи зобов’язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками.
4. На які рахунки та в які терміни необхідно сплачувати податки.
5. Якими первинними документами фізичні особи – підприємці можуть підтвердити понесені витрати

Щодо першого питання повідомляємо, що порядок та терміни подання податкової звітності встановлено нормами глави 2 Кодексу, відповідно до п. 46.1 ст. 46 якої податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий)період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – підприємців – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено нормами ст. 177 Кодексу. Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці, зокрема, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність.

Разом з тим, згідно з п. 177.11 ст. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Щодо другого питання повідомляємо, що обов'язки платника податків встановлено ст. 16 Кодексу. Так, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу), а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених Кодексом (п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Кодексу, фізичні особи – підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями, затверджена наказом Міністерства фінансів України              від 13.05.2021 № 261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі – Порядок № 261).

Пунктом 1 розділу I  Порядку № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством (п. 2 розділу I Порядку № 261).

Щодо третього питання повідомляємо, що відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України від 13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» який набрав чинності 01.01.2021, внесено зміни до Закону № 2464, зокрема, ст. 4 Закону № 2464 доповнено частиною шостою.

Так, згідно з частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п.п. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Такі особи можуть бути платникамиєдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, при цьому, мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Подання такими особами додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про працевлаштування та сплату єдиного внеску роботодавцем чинним законодавством не передбачено.

Щодо четвертого питання повідомляємо, що порядок сплати податків і зборів встановлено нормами ст. 35 Кодексу.

Інформація про реквізити рахунків, відкритих в органах Казначейства в розрізі адміністративно-територіальних одиницьУкраїни, оприлюднена на офіційному вебпорталі ДПС в рубриці Головна/Бюджетні рахунки (https://tax.gov.ua/byudjetni-rahunki/) та рубриці Головна/Законодавство/Єдинийвнесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/ediniy-vnesok-na-zagalnoobovyazkove-/).

Водночас,платникиподатківв меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету мають доступ до своїх особових рахунків зі сплати податків, зборів та інших платежів. При зверненні до зазначеного меню відображається зведена інформація станом на момент звернення, що містить інформацію по кожному виду платежу, зокрема, бюджетний рахунок на поточну дату.

Крім того, реквізити рахунків для сплати до бюджету податків, зборів, інших платежів розміщені на головній сторінці вебпорталу Казначейства (https://www.treasury.gov.ua) в рубриці «Пошук реквізитів доходних рахунків».

Щодо термінів сплати податків повідомляємо, що строки сплати податкового зобов'язання встановлено нормами ст. 57 Кодексу, відповідно до п. 57.1 якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Крім того, ст. 9 Закону № 2464 визначено порядок нарахування та сплати єдиного внеску. Так, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Щодо п’ятого питання повідомляємо, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити, перелік яких визначено частиною другою ст.9 Закону № 996.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Отже, з питань складання та оформлення первинних документів Ви можете звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.