Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.10.2021 р. № 3713/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула зверненнящодо оподаткування податком на прибуток підприємств сум виплат нерезиденту у вигляді роялті та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до інформації, наданої платником, підприємство, згідно із умовами ліцензійного договору, сплачує роялті нерезиденту, зареєстрованому у  США.

Платника цікавить питання:

Які документи повинна надати юридична особа-резидент США платнику податку – резиденту України для підтвердження оподаткування роялті таким нерезидентом у США, з метою незастосування норм п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу?

Пунктом 1 ст. 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал,ратифікованої Верховною Радою України 26.05.1995, яка є чинною з 05.06.2000 (далі – Конвенція) встановлено, що роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі.

Відповідно до п. 2 ст. 12 Конвенції роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

Згідно з п. 3 ст. 12 Конвенції «термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи комп’ютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Підставою для застосування норм міжнародного договору є надання довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Відповідно до п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до підпунктів 2-4 п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема, нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам; нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України; нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є.

Водночас, норми ст. 140 Кодексу не містять спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження оподаткуванняроялтіконтрагентом в державі його реєстрації, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ.

Отже, підтвердженням права для незастосуванняплатником податку на прибуток різниці, визначеної п.п. 4п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, є будь-який документ, виданий відповідним компетентним (уповноваженим) органом країни, що підтверджує, що нерезидент підлягає оподаткуванню у відношенні роялті у країні своєї резиденції.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).