Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2021 р. № 4023/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Благодійної організації «_____» (далі – Благодійна організація) щодо окремих питань оподаткування неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно із запитами Благодійна організація, що внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) і не зареєстрована платником податку на додану вартість, здійснює благодійні заходи в рамках проєкту міжнародної технічної допомоги та виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, які виконуються відповідно до Закону України 21 червня 2012 року   № 4999-VI «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні» (далі – Закон № 4999), а саме:

здійснює закупівлю необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення та передає їх у вигляді благодійної допомоги згідно з пріоритетними потребами бенефіціарів (державні організації, благодійні організації тощо, що мають статус неприбуткової організації) відповідно до їх запитів;

отримує гуманітарну допомогу у вигляді необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення та передає їх у вигляді благодійної допомоги згідно з пріоритетними потребами набувачів (державні організації, благодійні організації тощо, що мають статус неприбуткової організації) відповідно до їх запитів.

В процесі діяльності Благодійної організації мають місце такі обставини:

після передачі лікарських засобів, виробів медичного призначення у вигляді благодійної допомоги бенефіціарам можуть виникнути ситуації, коли необхідно зробити перерозподіл вже переданої благодійної допомоги між бенефіціарами, так як у зв’язку з непередбачуваними обставинами така допомога стала непотрібною або потреба в ній є не такою нагальною, як в іншій організації іншого регіону. Самостійно бенефіціари не можуть зробити перерозподіл, але зможуть звернутися до Благодійної організації з проханням повернути частину отриманої благодійної допомоги, а Благодійна організація після отримання поверненої допомоги може передати таку допомогу іншим бенефіціарам; 

після розподілу та передачі гуманітарної допомоги у вигляді лікарських засобів, виробів медичного призначення її набувачам можуть виникнути ситуації, коли набувач повідомляє про бажання її повернути, так як отримана гуманітарна допомога не була ним розподілена у повному обсязі і у зв’язку з непередбачуваними обставинами така допомога стала непотрібною або потреба у ній є не такою нагальною, як в іншій організації іншого регіону. В подальшому гуманітарну допомогу можна було б передати іншим набувачам.

З огляду на викладене виникають такі питання:

1. Чи може бенефіціар повернути зі свого балансу невикористану частину благодійної допомоги, отриманої від благодійника, назад на баланс такого благодійника?

2. Чи може набувач гуманітарної допомоги повернути зі свого балансу невикористану частину гуманітарної допомоги, отриманої від отримувача гуманітарної допомоги, назад на баланс такого отримувача?

3. Якими документами має бути оформлено повернення благодійної допомоги з балансу бенефіціара на баланс благодійника?

4. Якими документами має бути оформлено повернення гуманітарної допомоги з балансу набувача на баланс отримувача?

5. Чи підлягає оподаткуванню операція з повернення бенефіціаром благодійної допомоги благодійнику? Якщо так, то якими податками?

6. Чи підлягає оподаткуванню операція з повернення набувачем гуманітарної допомоги отримувачу? Якщо так, то якими податками?

Щодо питань 1 – 4

Порядок виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією (далі – Глобальний фонд) в Україні визначає Закон № 4999.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закон № 4999 програма Глобального фонду – комплекс цільових заходів у сфері профілактики та протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, зазначених у договорі про надання гранту. Програми Глобального фонду виконуються на засадах благодійництва згідно з відповідним законодавством.

Національним координатором є Кабінет Міністрів України.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 1 Закону № 5073 бенефіціаром є набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Благодійник – дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (п. 5 частини першої ст. 1 Закону             № 5073).

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1192).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1192 гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону           № 5073.

Отримувачами гуманітарної допомоги є такі юридичні особи, що зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, до яких віднесено, зокрема, благодійні організації, створені у порядку, визначеному Законом              № 5073.

Набувачами гуманітарної допомоги визначено фізичних та юридичних осіб, які її потребують і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги з статусом юридичної особи визначаються відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г", "ґ" абзацу п'ятого ст. 1 Закону № 1192.

Державний контроль у сфері благодійної діяльності здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом (частина перша ст. 26 Закону № 5073).

До спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги згідно зі ст. 4 Закону № 1192 належать, зокрема:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення;

обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1192 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, віднесено, зокрема, контроль за отриманням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації здійснюють, зокрема, контроль за отриманням, збереженням, складуванням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги, стосовно отримувачів такої допомоги, місцезнаходження яких визначено на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціального захисту населення (абз. перший п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року  № 423).

Слід враховувати, що для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів,  пов'язаних  з  обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами та доповненнями.

Зазначимо, що  регулювання питань методології  бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996)).

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, питання порядку повернення невикористаної частини благодійної допомоги з балансу бенефіціара назад на баланс благодійника та повернення невикористаної частини гуманітарної допомоги з балансу набувача на баланс отримувача такої допомоги та документального оформлення зазначених операцій регулюються нормами Закону № 4999, Закону № 5073, Закону № 1192 та Закону № 996 і не належать до компетенції ДПС.

При цьому питання порядку повернення невикористаної частини гуманітарної допомоги з балансу набувача назад на баланс отримувача такої допомоги та документального оформлення таких операцій у бухгалтерському обліку належать до компетенції Мінсоцполітики, відповідної державної адміністрації та відповідно Міністерства фінансів України.

Щодо питань 5 – 6

Щодо оподаткування неприбуткової організації

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу визначено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, встановленим підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами ( абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Обов’язковими умовами для неприбуткових організацій є, зокрема, використання своїх доходів( прибутків ) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених їх установчими документами, як це передбачено підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів таких організацій, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб (абз. третій п.п. 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу).

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.   

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна організація – юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

Статтею 5 Закону № 5073 визначено види благодійної діяльності.

Так, благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів, визначених частиною першою ст. 5 Закону № 5073, до яких, зокрема, віднесено безоплатну передачу у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав.

Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (п. 2 та п. 6 частини другої ст. 14 Закону № 5073).

Як встановлено частиною другою ст. 16 Закону № 5073, використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.

Метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (частина перша ст. 11 Закону № 5073).

Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються у рядках 1.1 – 1.11 частини І Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553           (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469) (далі – Звіт), а суми видатків (витрат) – у рядках 2.1 – 2.6 частини І Звіту. Форма Звіту передбачає заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації в залежності від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Так, надходження у вигляді благодійної та гуманітарної допомоги у складі доходів відображаються відповідно у рядках 1.6.1 та 1.6.2 ГД Звіту, а надання благодійної та гуманітарної допомоги у складі видатків – відповідно у рядках 2.4.1 та 2.4.2 ГД Звіту.

Інформація щодо операцій з гуманітарною допомогою відображається неприбутковою організацією у Додатку ГД до рядків 1.6.2 ГД, 2.4.2 ГД та 3.1 ГД Звіту (далі – Додаток ГД).

Додаток ГД подають, зокрема, отримувачі гуманітарної допомоги.

Зауважимо, що у разі проведення операцій з повернення бенефіціаром невикористаної частини благодійної допомоги благодійнику та з повернення набувачем невикористаної частини гуманітарної допомоги отримувачу такий благодійник (отримувач) має право на підставі п. 46.4 ст. 46 Кодексу надати доповнення у довільній формі до Звіту при його поданні до контролюючих органів з відповідним поясненням мотивів подання такого доповнення, у тому числі щодо заповнення Додатка ГД.   

При цьому формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

Отже, проведення операцій благодійною організацією у статусі неприбуткової організації з отримання невикористаної частини благодійної допомоги, поверненої бенефіціаром, а також невикористаної частини гуманітарної допомоги, поверненої набувачем, не є підставою для виключення такої організації з Реєстру та визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств за умови, що такі операції здійснюються у законодавчо встановленому порядку і благодійна допомога та гуманітарна допомога у подальшому розподіляються виключно за цільовим призначенням.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.