Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2021 р. № 4028/ІПК/26-15-04-02-16

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло зверненнящодо визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартістьпо операціях з постачання електроенергіїта, керуючись статтею 52 розділу ІІПодаткового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство уклало договори управління майном (активами) (далі – Договори управління) з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Установник управління).

Згідно з умовами вказаних договорів Установник управління передав Товариству майно на визначений строк для здійснення від свого імені управління активами. В результаті таких заходів Товариство стало управителем 4 суб’єктів господарювання (далі – Об’єкти управління).

Передане майно мало бути відокремлено від іншого майна Товариства та повинно бути обліковуватись на окремому балансі Товариства – Управителя з введенням окремого обліку.

Товариство, як власник ліцензії на продаж/купівлю електричної енергії, отримує (купляє) послуги для організації ведення господарської діяльності Об’єктами управління, зокрема електроенергію, послуги з її постачання та розподілу, в зв’язку з чим виникає необхідність передачі вищезазначених послуг від Товариства до окремих Договорів управління та між Договорами управління.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відносини, що виникають за договором управління майном, встановлюються статтями 1029 - 1045 ЦКУ.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (пункт 1 статті 1030 ЦКУ).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина третя статті 1030 ЦКУ).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (стаття 1033 ЦКУ).

Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. При цьому установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном (частина перша статті 1042 ЦКУ).

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 розділу І Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу для цілей оподаткування платником ПДВ, зокрема, є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Підпунктом 180.1.5 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу визначено, що для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких згідно зі статтею 186 розділу V Кодексу розташоване та митній території України.

Під постачання товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Згідно з підпунктами 14.1.191 та 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов'язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.

Пунктом 189.4 статті 189 розділу V Кодексу визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V Кодексу.

Операція з передачі управителем установнику управління товарів/послуг у межах договору управління майном (результатів управління таким майном) для управителя - платника ПДВ є об'єктом оподаткування, база оподаткування за яким визначається відповідно до пункту 189.4 статті 189 розділу V Кодексу. При цьому, якщо управителем передаються установнику управління грошові кошти як результат управління майном, така операція не є операцією з постачання товарів/послуг та ПДВ не оподатковується.

Операція з надання послуги по управлінню майном, яка здійснюється управителем - платником ПДВ за плату (винагороду) та в інтересах установника управління в межах договору управління майном, є операцією з поставки послуг, що оподатковується ПДВ на загальних підставах (за основною ставкою).

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Щодо питання 1 та 3

Враховуючи, що Товариство – Управитель крім винагороди має право на відшкодування необхідних витрат у зв'язку з управлінням майном, то таке відшкодування за своєю суттю є компенсацією окремих елементів витрат, з яких складається вартість послуги з управління майном та оподатковується ПДВ на загальних підставах.

Слід зазначити, що операція з  придбання електроенергії та передачі її Договорам управління по своїй суті є операцією з постачання товарів/послуг, тому також оподатковується ПДВ на загальних підставах.

Отже, за операціями з відшкодування витрат понесених у зв'язку з управлінням майном/постачання електроенергії Товариство – Управитель повинно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи із бази оподаткування таким податком, визначеної пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу та на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.

При цьому, додаткового нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу не здійснюється.

Щодо питання 2 та 4

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування платником податку - покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг.

Отже, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, є для покупців/отримувачів підставою для включення зазначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо питання 5

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу тимчасово, до   1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2022 року.

Під поняттям "касовий метод" для цілей оподаткування згідно з розділом V Кодексу розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункт 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Враховуючи викладене, платник податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, перелічені у пунктах 187.10 статті 187 розділу V та 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, визначає дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за касовим методом виключно за такими операціями. За операціями, які не передбачені пунктами 187.10 статті 187 розділу V та 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, платник податку повинен застосовувати загальні правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту, встановлені відповідно пунктами 187.1 статті 187 та 198.2 статті 198 розділу V Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).