Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2021 р. № 4035/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання вживаних товарів та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку здійснює операції з постачання вживаних товарів (автомобілів), що були придбані у фізичних осіб - неплатників ПДВ, та визначає базу оподаткування відповідно до пункту 189.3 статті 189 ПКУ як позитивну різницю між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

Платник податку отримує від покупців попередню оплату за такі автомобілі, при цьому на момент її отримання постачальнику не відома база оподаткування за операцією з постачання таких автомобілів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктом 189.3 статті 189 Кодексу встановлено правила визначення бази оподаткування ПДВ у разі здійснення платником податку операцій з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари.

Зокрема, у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, за договорами, що передбачають перехід права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому розділом V Кодексу (абзац 2 пункту 189.3 статті 189 Кодексу).

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Пунктом 187.1 статті 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Кодексу).

При цьому Кодексом не визначено особливостей визначення дати виникнення податкових зобов’язань та складання податкової накладної у разі здійснення операцій з постачання вживаних транспортних  засобів.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів,  пов'язаних  з обчисленням  і сплатою податків і зборів,  ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Таким чином, у разі отримання платником податку, який здійснює операції з постачання вживаних транспортних засобів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари,  попередньої оплати від покупців за такі транспортні засоби, дата виникнення податкових зобов’язань визначається за загальним правилом, встановленим пунктом 187.1 статті 187 Кодексу. Отже, на дату такої попередньої оплати такий платник податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ виходячи із суми отриманих від покупця коштів та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну. Надалі, у разі виникнення обставин, передбачених  пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, така податкова накладна може бути відкоригована відповідним розрахунком коригування.

В той же час кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин має розглядатися з урахуванням договірних умов та суттєвих обставин здійснення конкретних господарських операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до норм чинного законодавства (стаття 36 Кодексу) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.