Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2021 р. № 4045/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                         щодо окремих питань, пов’язаних з придбанням Товариством товарів у нерезидента за договором комісії і подальшим постачанням таких товарів резиденту за межами митної території України, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує укласти з нерезидентом договір комісії, відповідно до якого Товариство як комісіонер зобов’язується укладати договори на постачання товарів з резидентами та постачати таким резидентам товари, які належать нерезиденту (комітенту), за межами митної території України. Надалі резиденти самостійно здійснюватимуть ввезення таких товарів на митну територію України, а також їх доставлення до відповідного місця призначення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ, Митного кодексу України (далі – МКУ) та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ і частина друга статті 1 розділу І МКУ).

Згідно з пунктами 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.  Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 3 розділу І МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Підпунктом 27 частини першої статті 4 МКУ визначено, що до митних платежів належить:

а) мито;

б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції);

в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (стаття 1012 ЦКУ).

Згідно зі статтею 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду) від комітента.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» − «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до                статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Під продажем (реалізацією) товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункти 14.1.191 і 14.1.202               пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14  розділу І ПКУ).

Під вивезенням товарів за межі митної території України розуміється сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до МКУ (підпункт 14.1.21¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений МКУ.

Згідно з пунктом 186.1 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» пункту 186.1 статті 186               розділу V ПКУ);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Правила формування податкових зобов’язань з ПДВ, складання податкової накладної і її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) регулюються  статтями 187 і 201 розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 і 2

У випадку, якщо постачання товарів з одночасною передачею права власності на такі товари відбувається за межами митної території України без їх фактичного ввезення на митну територію України, то при здійсненні як операції нерезидента з постачання таких товарів Товариству за договором комісії, так і операції Товариства з подальшого постачання таких товарів резиденту, податкових наслідків з ПДВ (у тому числі обов’язку щодо складання податкової накладної та її реєстрації в ЄРПН) у Товариства не виникає.

Водночас, операція Товариства (комісіонера) з постачання нерезиденту (комітенту) послуг за договором комісії оподатковуватиметься ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків, оскільки місцем постачання таких послуг згідно з пунктом 186.4 статті 186 розділу V ПКУ є місце реєстрації їх постачальника (у даному випадку Товариства (комісіонера).

За такою операцією Товариство (комісіонер) зобов’язане визначити податкові зобов’язання з ПДВ за правилом «першої події», а саме: або на дату отримання комісійної винагороди від нерезидента (комітента) на банківський рахунок, або на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання вказаних вище послуг, а також скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни. 

Щодо питання 3

З питання декларування та сплати митних платежів (у тому числі ПДВ із ввезених на митну територію України товарів) ДПС рекомендує звернутися до Державної митної служби України як до центрального органу виконавчої влади, одними із завдань якого є:

організація та здійснення ведення обліку і адміністрування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на Державну митну службу України, забезпечення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення;

надання консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства з питань митної справи відповідно до МКУ.

Щодо питання 4

Згідно із Законом України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України встановлює правила проведення банківських операцій; визначає систему, порядок і форми платежів; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень здійснює валютне регулювання і валютний нагляд, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті; видає нормативно-правові акти щодо ведення валютних операцій.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення валютного законодавств визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473 Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів установлено пунктом 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, і становлять 365 календарних днів.

Статтею 11 Закону № 2473 передбачено, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Органами валютного нагляду відповідно до Закону № 2473 є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.

При цьому агенти валютного нагляду мають право вимагати у суб'єктів валютних операцій документи, пов’язані із здійсненням валютних операцій, а суб’єкти валютних операцій зобов’язані надавати такі документи на вимогу агентів валютного нагляду у визначений ними строк.

Порядок валютного нагляду банками за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (у тому числі щодо початку та завершення валютного нагляду) визначено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яку затверджено постановою Правління Національного банку
від 02 січня 2019 року № 7 (далі – Інструкція № 7).

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків, зокрема за імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини 5 пункту 9 Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Враховуючи зазначене, за роз’ясненням стосовно документів, які необхідно надати для зняття зовнішньоекономічної операції з валютного нагляду, ДПС пропонує звернутися до Національного банку України або уповноваженого банку, на валютному контролі у якого знаходиться зазначена операція.

Додатково ДПС інформує, що згідно з пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, статтями 52 і 53 розділу ІІ ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Тобто, на період дії вказаного вище карантину зупинено перебіг строків для надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).