Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.10.2021 р. № 4088/ІПК/99-00-07-07-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо практичного застосування норм статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – Кодекс), повідомила наступне.

Згідно зі статтями 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На сьогодні відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Вимоги стосовно здійснення окремих операцій в іноземній валюті викладено в Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, зокрема, пунктом 21 розділу ІІ визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Водночас зазначаємо, що Національний банк України повідомив Державну податкову службу України про те, що Товариством порушено граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 2473 порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Водночас, частиною сьомою статті 13 Закону № 2473 визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Отже, частиною сьомою статті 13 Закону № 2473 передбачено єдину можливу умову для не нарахування пені, передбаченої частиною п’ятою Закону № 2473, а саме: у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову про стягнення з нерезидента заборгованості.

У випадках прийняття рішення судовим органом про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог (зокрема, закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору) або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, граничний строк розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів, встановлений Національним банком України відповідно до статті 13 Закону № 2473, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Згідно із пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.