Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.10.2021 р. № 4090/ІПК/99-00-12-09-01-06

Державна податкова служба України, керуючись нормами ст. 52 та ст. 53 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) розглянула запит про отримання індивідуальної податкової консультації щодо процедури проведення безготівкових розрахунків за договорами оренди нерухомого майна відповідно до умов Договору управління нерухомим майном та повідомляє.

Національним банком України Постановою від 21.01.2004  № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року
за № 377/8976 (зі змінами) (далі – Інструкція).

Відповідно п. 1.4 Глави 1 Інструкції, безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Інструкцією визначено порядок та умови проведення безготівкових розрахунків у тому числі процедуру заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомостей.

Відповідно до п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу, платниками податку
на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи,
в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або
нежитлової нерухомості.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Діяльність з управління майном регламентуються главою 70 Цивільного кодексу України. Так, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати
від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). При цьому майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя, а також обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Згідно з пунктом 64.6 статті 64 розділу IIКодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном
без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом. Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Кодексом для договорів управління майном встановлені особливості оподаткування податком на додану вартість. Підпунктом п’ятим пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу визначено, що платником ПДВ є особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Процедури взяття на облік у контролюючих органах договорів управління майном визначені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок). Підставою для взяття на облік договору управління майном є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ управителя майна та отримання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV Порядку.

Порядок реєстрації управителя майна платником ПДВ визначений статтями 181-183 Кодексу та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України
від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233

Абзацом першим пункту 63.6 статті 63 Кодексу встановлено, що облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Згідно з пунктом 63.7 статті 63 Кодексу контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2.4 Порядку, управителям майна при взятті на облік договорів управління майном контролюючими органами надається реєстраційний (обліковий) номер платника податків та особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку (пункт 183.18 статті 183 Кодексу).

Відповідно до пункту 3.11 розділу ІІІ Порядку у разі взяття на облік як платників податків і зборів у контролюючих органах юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), у тому числі у разі взяття на облік договорів управління майном, контролюючий орган за основним місцем обліку формує довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до ЄДР, за формою № 34-ОПП (далі – Довідка).

Форма цієї Довідки, яка затверджена додатком 2 до Порядку, передбачає зазначення повного найменування платника податків та не передбачає зазначення скороченого найменування.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.