Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.10.2021 р. № 4100/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ (далі – ТОВ)щодо визнання заборгованості безнадійною та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду (далі – Фонд) «Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «» (далі – банк)ТОВ є кредитором банку.

Вимоги кредитора акцептовані та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів банку. Претензії щодо суми акцептованих вимог у ТОВ відсутні.

На момент здійснення ліквідаційних процедур, ліквідація банкуповинна була закінчитися, але після внесення змін до Закону України від 07.12.2000№ 2121-III «Про банки і банківську діяльність»(далі – Закон № 2121) кінцева дата ліквідації банку в реєстрі Фонду гарантування вкладів відсутня, ліквідаційна процедура продовжується, запис про припинення банку як юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відсутній.

Як зазначає платник згідно розміщеної інформації на сайті Фонду, Фондом прийнято рішення згідно якого процедура ліквідації банку передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів протягом п’яти років з дня початку процедури ліквідації банку.

У платника виникли наступні питання:

         1.Чи вважається заборгованість банку перед ТОВ безнадійною;

2.Якщо так, чи можливе списання такої заборгованості на підставі п.п. «а»

п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу;

         3.Якщо ні, чи може така заборгованість стати безнадійною на підставі
п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у майбутньому (у такому разі з якого часу вона вважатиметься безнадійною). У який момент часу строк позовної давності щодо зобов’язання за такою заборгованістю вважатиметься таким, що сплинув.

До питань 1, 2, 3

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності вважається безнадійною заборгованістю (п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 Кодексу).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19)», зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ було доповнено пунктом 12, з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначенні статтями 257, 258, 362, 559, 681,728,786, 1293 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, списання заборгованості на підставі п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1
ст. 14 Кодексу здійснюється з урахуванням строків дії карантину.

Водночас згідно п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість – заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2121 ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частинами 8 та 9 ст. 77 Закону № 2121 встановлено, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк, як юридична особа, ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

Тобто, умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, є припинення юридичної особи, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, кошти підприємства, що знаходяться на поточному рахунку банку, можуть бути визнані безнадійною заборгованістю у разі наявності підтверджуючих документів про припинення банку – боржника як юридичної особи у зв’язку з його ліквідацією.

Таким чином заборгованість вважатиметься безнадійною з дня внесення запису про ліквідацію банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі наявності дебіторської заборгованості щодо якої існує невпевненість її погашення боржником платник формує резерв сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Отже, у разі списання дебіторської заборгованості щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з

п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму такої списаної заборгованості.

При цьому фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Водночас, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 зі змінами та доповненнями, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту,  а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, формування показників у бухгалтерському обліку та застосування норм стандартів бухгалтерського обліку, зокрема, питання нарахування, порядку відображення та списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.