Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.11.2021 р. № 4159/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з орендної плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про придбання двох об’єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (далі – Ділянка), яка надана на умовах оренди іншій юридичній особі (далі – Орендар). На момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, Ділянка не була розподілена на частини з окремими кадастровими номерами, тобто зміни щодо Орендаря не відбулися.

Товариство просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього зобов’язання вносити плату за землю до моменту оформлення на себе речового права на землю.

Платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності є орендар земельної ділянки, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Кодексу), укладений за встановленою формою та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку.

Слід звернути увагу, що отримання речового права на земельну ділянку державної і комунальної власності, яка перебуває у платному користуванні на умовах оренди, здійснюється виключно на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями (ст. 12 Земельного кодексу України).

У відповідності до частини другої ст. 120 Земельного кодексу України та частини першої ст. 377 Цивільного кодексу України до всіх власників нерухомого майна, розташованого на орендованій Ділянці, переходить право користування нею.

Поряд з цим частиною третьою ст. 7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права, у тому числі припинення права оренди земельної ділянки та/або право власності земельної ділянки є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Враховуючи те, що господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (п. 1 ст. 67 Господарського кодексу України), питання внесення плати за користування Ділянкою (її частиною) до моменту оформлення Товариством речового права на землю полягає у правовідносинах з Орендарем, які мають бути вирішеними шляхом укладення відповідного договору цивільно-правового характеру. Такий договір може включати в себе встановлені сторонами площу і межі частини Ділянки (в тому числі повне та/або часткове користування шляхами проїзду до власних споруд  складських приміщень), розмір плати за користування нею або порядок відшкодування Орендарю сум орендної плати за визначений розмір частини Ділянки та інше, що не суперечить законодавству України.

Стосовно питання отримувача плати за землю, то, враховуючи викладені Товариством у зверненні обставини, станом на сьогодні відповідно до договору оренди Ділянки платником орендної плати є Орендар (п. 288.2 ст. 288 Кодексу).

У разі внесення Товариством плати за користування визначеною частиною Ділянки Орендарю, розмір орендної плати за Ділянку згідно з чинним договором оренди не зменшиться.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).