Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2021 р. № 3796/ІПК/99-00-04-03-03-06

 Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо норм діючого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

         Платник податків у зверненні повідомив, що ним укладено договір суперфіцію з юридичною особою, який буде здійснювати на земельній ділянці будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями комерційного призначення.

         Згідно з умовами договору суперфіцію юридична особа зобов’язується передати у власність платника податків майнові права на нежитлове приміщення, а після здачі в експлуатацію будинку – передати документи для реєстрації права власності на таке приміщення.

         Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

         Чи об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб операція з передачі майнових прав на нерухоме майно в обмін на право користування земельною ділянкою згідно договору суперфіцію;

         Чи буде юридична особа, яка передала майнові права в обмін на користування земельною ділянкою згідно договору суперфіцію, виступати податковим агентом за наслідками такої операції.

  Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначено главою 16¹ Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) та главою 34 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) 

Статтею 102¹ ЗКУ визначені підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою, зокрема для забудови, а саме право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.

Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років               (частина четверта ст. 102¹ ЗКУ).

Згідно з частиною шостою ст. 102¹ ЗКУ укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦКУ з урахуванням вимог ЗКУ.

Відповідно до ст. 413 ЦКУ власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Власник має право на отримання плати за користування його земельною ділянкою землекористувачем (суперфіціарієм) (ст. 414 ЦКУ).

Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Сторони самі визначають розмір плати за користування, періодичність її внесення (разовий або періодичний характер останньої), її форму, умови, порядок та строки виплати тощо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IVПКУ, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема, інші доходи, крім зазначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Також вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

При цьому нормами п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Отже, плата за користування за договором суперфіцію, надана юридичною особою у вигляді  майнових прав, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб з урахуванням п. 164.5 ст. 164 ПКУ. При цьому вказаний дохід також є об’єктом оподаткування військовим збором без застосування коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

Крім того, юридична особа як податковий агент зобов’язана виконати усі функції, визначені ПКУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.