Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.10.2021 р. № 3803/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи має намір здійснювати продаж товарів на закордонних маркетплейсах, зокрема, Etsy.com, Amazon.com, Eebay.com., тощо.

При цьому покупцями і отримувачами товарів є іноземні громадяни.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування доходу, отриманого від здійснення зазначеної діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво» (ст. 5 Закону № 959).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміримінімальноїзаробітної плати, встановленої законом на 1 січняподаткового (звітного) року.

Діяцьогопідпункту не поширюється на фізичнихосіб– підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного

камінняорганогенногоутворення та напівдорогоцінногокаміння. Такіфізичні особи –підприємці належать виключно до третьоїгрупиплатниківєдиногоподатку, якщовідповідаютьвимогам, встановленим для такоїгрупи.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку має право перебувати на другій групі платників єдиного податку за умови надання дотримання вимог, визначених п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою у касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. (п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджено постановою Правління Національного банку України
від 21 січня 2004 року № 22 (далі – Інструкція № 22)).

Згідно зіст. 292 Кодексудля фізичної особи – підприємця – платникаєдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 292.6 ст. 292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

При цьому згідно з п. 292.5 ст. 292 Кодексудохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Таким чином, у разі якщо при здійсненні розрахунків за проданий товар з суми виручки юридичною особою – посередником утримується комісійна винагорода за послуги з переказу коштів, то доходом в грошовій формі фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування є повна сума виручки (з врахуванням комісії, утриманої зазначеною юридичною особою), яка відображається у обліку платника єдиного податку.

При цьому дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання зазначеного доходу на рахунок.

Крім того, датою отримання доходів є дата надходження коштів на поточний розрахунковий рахунок в іноземній валюті платника єдиного податку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XXКодексу, згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185  Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Підпостачаннямтоваріврозуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмінчидарування такого товару, а такожпостачаннятоварів за рішенням суду(п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, ст. 180 Кодексу визначено перелік осіб, які можуть бути платниками податку на додану вартість. 

Отже, питання сплати податку на додану вартість з доходу у вигляді комісійної винагороди, яка утримується самостійно юридичною особою – нерезидентом (посередником) стосується виключно зазначеної юридичної особи, а отже такий суб’єкт господарювання має особисто звернутися до контролюючого органу із запитом з надання усіх копії відповідних документів, які стосуються порушеного питання.

Водночасвідповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону № 996.

Крім того, п. 1.13 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахункових операцій використовуються такі види платіжних інструментів: меморіальний ордер, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, інкасове доручення (розпорядження).

Одночасно слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (ч. 2 ст. 6 Закону № 996).

Також слід зазначити, що згідно із Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій.

Таким чином, з питання оформлення первинних документі, якими підтверджується отримання доходу фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку Ви можете звернутися до Міністерства фінансів України, а з питання валютного регулювання – до Національного банку України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.