Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.11.2021 р. № 4314/ІПК/99-00-09-03-02-05

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула  звернення  Агентства, про надання індивідуальної податкової консультації і повідомляє наступне.

Агентство повідомляє, що починаючи з 10.09.2021 року автоматизована система «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України перестала приймати акцизні накладні форми «П», складені організаціями _____. Причина відмови, зазначена у квитанціях «Документ не може бути прийнятий, порушено вимоги ст. 15 Закону Українивід 19 грудня 1995 року  № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481)– платник акцизного податку, який реалізує пальне, повинен мати ліцензію».

Організації Держрезерву (далі – Організації) надають платні послуги щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей, у тому числі пального, у суворій відповідності до Переліку платних послуг, які надаються організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 586.

Організації  є державними організаціями, які 100 % фінансується за рахунок бюджету і мають рахунки виключно у Державному казначействі України.

Крім того, організації, відповідно до затверджених статутів, входять до єдиної системи державного резерву і знаходяться у сфері управління Агентства.

Стаття 15 Закону № 481 відносно необхідності отримання ліцензії не поділяє місця зберігання за напрямами діяльності, а класифікує їх тільки щодо використання підприємствами, установами, організаціями, які входять/не входять до переліку.

Організації використовують місця для зберігання пального виключно самостійно, жодні випадки їх оренди, будь-якої передачі в управління відсутні.

Агентство запитує:

Чи необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального підприємствами,  установами та організаціями системи державного резерву?

 

Щодо зазначеного питання.

Відповідно до п. 13 Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 517,    структура апарату Держрезерву затверджується Головою Держрезерву за погодженням із Першим віце-прем’єром України – Міністром економіки.

Згідно інформації розміщеної на веб-порталі ______до складу______ входять:_______.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом № 481.

Статтею 1 Закону № 481 визначено:

термін "пальне", вживається в Законі № 481 у значеннях, наведених у п.п. 14.1.141¹   п. 14.1 ст. 14 Кодексу;

зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст.15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Крім цього, відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернута поклажодавцеві в такому самому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ст. 949 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону  № 481 встановлено:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку;

місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові

права – право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (частина перша статті 133 Глави 14 Розділу III Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Оренда майна та лізинг регулюється § 5ГКУ (ст. 283 та ст. 292 ГКУ). Основа інших речових прав (права володіння, права користування тощо) згідно положень книги третьої «Право власності та інші речові права» Цивільного кодексу передбачає загальні положення про право власності (Глава 23), загальні положення про речові права на чуже майно (Глава 30), загальні положення про найм (оренду) (Глава 58).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним визначає  Закон № 481, норми якого є спеціальними по відношенню до інших законодавчих актів з цього питання.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що реалізація пального  для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Отже Законом № 481 передбачено:

а) окремі ліцензії на право оптової торгівлі пальним без місць оптової торгівлі пальним, або зберігання пального, або оптової торгівлі з місцем оптової торгівлі пальним, тобто кожна з яких, надає право виключно на проведення певного виду діяльності з пальним;

б) наявність у суб’єкта господарювання, який здійснює оптовий та роздрібний продаж пального, права власності або користування на місця зберігання пального, з яких здійснюється оптова чи роздрібна торгівля пальним;

в) зазначення у ліцензії місць, у яких здійснюється діяльність (крім оптової торгівлі без наявності місць торгівлі).

г) отримання на право здійснення діяльності із зберігання пального відповідної ліцензії із зазначенням в ній місцезнаходження місця такого зберігання. Суб’єкт господарювання може зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання лише в місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії  (ст. 15 Закону № 481).

Таким чином, господарська діяльність суб’єктів господарювання з реалізації пального має здійснюватися із дотриманням вимог Закону № 481, згідно яких діяльність з роздрібної чи оптової торгівлі та/або зберігання пального може здійснюватися виключно з місць (в місцях), які зазначені у ліцензії на здійснення такої діяльності та використовуються ліцензіатом на правах власності або користування, і відповідно не передбачає можливість здійснювати діяльність зі зберігання та/або торгівлю пальним з місць оптової чи роздрібної торгівлі/місць зберігання, якими на правах власності або користування використовуються іншими суб’єктами господарювання.

Отже, у разі здійснення діяльності зізберігання організаціями, які входять до складу Держрезерву, то відповідно до  ч. 19 ст. 15 Закону № 481 на місця зберігання пального ліцензія на право зберігання пального не отримується.

У разі здійснення організаціями діяльності з реалізації пального,необхідно отримати ліцензію на оптову торгівлю пальним з місцем оптової торгівлі.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.