Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.11.2021 р. № 4270/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула зверненняПідприємства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Підприємствозазначає, що воно придбаваєскраплений газ (пропан – бутан) в балонах загальною ємністю до 200 кубічних метрів, та використовує його для зварювальних робіт при ліквідації аварій та виконання робіт для населення, та отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, та не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Враховуючи зазначене Підприємство запитує:

1) щобудевважатися акцизним складом у значенні визначеного Кодексом у випадку придбання скрапленого газу (пропану – бутану) у балонах та його використання для власного споживання Підприємством?

2) чи треба Підприємству реєструвати акцизний склад на зберігання пропан – бутану та обладнувати його приборами обліку (витратомірами-лічильниками і рівнемірами-лічильниками)?

чи треба  Підприємству отримувати  ліцензію на зберігання пропан – бутану, якщо газ пропан – бутан використовується не як пальне, а для власного споживання – для здійснення зварювальних робіт під час усунення аварій населенню (виконанню робіт) та на газопроводах, що знаходяться на балансі Підприємства?

До запитання 1.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Відповідно до п.п. 14.1.224п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу, зокрема суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Особи, які підпадають під визначення розпорядника акцизного складу підлягають обов’язковій реєстрації платниками акцизного податку з реалізації пального та зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Отже, обов’язок щодо реєстрації платником акцизного податку та акцизного складу у осіб, які не підпадають під визначення розпорядника акцизного складу відсутній, при дотриманні критеріїв: загальний обсяг отриманого пального за рік не перевищує 1000 кубічних метрів, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів,використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, за умови наявності ліцензії на зберігання пального.

Разом з цим, у разі якщо Підприємство, як зазначено у зверненні, має приміщення або територію, на кожній з яких розташовані ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, та планує отримувати пальне загальним обсягом більше 1000 кубічних метрів в рік,йому необхідно зареєструвати усі акцизні складиу системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового незалежно від загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

До запитання 2.

Статтею 230.1.2.Кодексу встановлено, що акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Отже у разі здійснення суб’єктом господарювання виключно зберігання пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного – акцизні склади не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

До запитання 3.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»
(далі –Закон № 481) визначено наступне.

Місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (ст. 1 Закону № 481)

Статтею 15 Закону № 481 встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Інших виключень щодо отримання ліцензії на зберігання пального  Законом № 481 не передбачено.

Отже, у разі зберігання пального умісці (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування суб’єктом господарювання отримується відповідний вид  ліцензії.

Слід зазначити, що до звернення Підприємства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.