Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДНIПРОПЕТРОВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2018 р. № 43/ІПК/04-36-12-01-16

Про порядок реєстрації платником податку на додану вартість Представництва, що не має статусу постійного

Головне управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області розглянуло запит Представництва іноземної компанії щодо порядку реєстрації платником податку на додану вартість представництва, що не має статусу постійного, та керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі — ПКУ), повідомляє наступне.

Згідно із ст.1 розд.1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-ХІІ) представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Статтею 3 розд.1 Закону № 959-ХІІ визначено, що суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні також є структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.

Відповідно до п.п.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПКУ постійне представництво -це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Виходячи із положень п.3.4 розд. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, особа, що не здійснює господарської діяльності в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва нерезидента, є відокремленим підрозділом іноземної компанії.

Враховуючи викладене та у разі якщо представництво планує здійснювати господарську діяльність на митній території України, то зазначене представництво повинно стати на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням як постійне представництво нерезидента.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст. 180 - 183 ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014за №1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п.14.1.139 п14.1 ст. 14 та пункті 180.1 ст.180 ПКУ. Зокрема, такою особою є постійне представництво, тобто, представництво, яке не має статусу постійного представництва, не може розглядатися особою, яка для цілей оподаткування ПДВ може бути зареєстрована як платник податку.

Статтями 181 та 182 ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника пдв, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Водночас будь-яких виключень та/або особливостей щодо реєстрації представництва як платника ПДВ чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 181.1 ст.181 ПКУ під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 183.1 та 183.2 ст.183 ПКУ для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою №-ПДВ (далі - Заява).

У разі якщо останній день строку подання Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6 ст.183 ПКУ).

При цьому звертаємо увагу, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадках та в порядку, передбачених ст.183 ПКУ, не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку (п. 183.10 ст.183 ПКУ).

Враховуючи викладене, якщо представництво планує здійснювати господарську діяльність на митній території України, то зазначене представництво повинно отримати статус постійного представництва нерезидента та згідно з вимогами ПКУ подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ у обов'язковому порядку у разі, якщо загальний обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень.