Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.11.2021 р. № 4365/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Акціонерного товариства «_____» (далі – Товариство) щодо коригування фінансового результату до оподаткування для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств при застосуванні підпункту 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись ст. 52 Кодексу, у межах повноважень повідомляє.

Згідно із запитом між Товариством (Покупцем) і нерезидентом (Продавцем) підписано контракт купівлі - продажу на постачання сировини, в якому зазначено умови постачання CIF FO порт Чорного моря, Україна (Інкотермс 2020).

Відповідно до умов договору № 1 Товариство (Покупець) відшкодовує нерезиденту (Продавцю) демередж у разі перевищення сталійного часу. Підтвердженням витрат по демереджу є рахунок та акт на суму витрат, понесених стороною. Судновласник/фрахтуватель призначає агента в порту розвантаження України.

Також між Товариством (Замовником) та іншим резидентом (Виконавцем) підписано договір № 2 на виконання послуг з перевалки вантажу та транспортно-експедиційні послуги по імпортним навалочним вантажам в порту.

Нерезидент (Продавець) у разі виникнення демереджу за договором № 1 виставляє на Товариство (Покупця) рахунок та акт на суму понесених витрат.

Товариство, відповідно отримуючи зазначені рахунок та акт на демередж, перенаправляє такі витрати для сплати Виконавцем згідно з умовами договору № 2.

Питання запиту такі:

1. Чи відноситься демередж до штрафу, пені, неустойок, відшкодування збитків відповідно до вимог п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу?

2. Чи виникають різниці, на які згідно з п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу необхідно збільшити фінансовий результат до оподаткування при здійсненні Товариством операцій з компенсації нерезиденту витрат по демереджу?

 

Щодо питань 1 – 2

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства, регулює Кодекс торговельного мореплавства України (далі – КТМУ), як визначено статтею 1 КТМУ.

Порядок укладення договору морського перевезення встановлено Главою 2 Розділу V КТМУ.

Угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач) (частина перша ст. 149 Глави 2 Розділу V КТМУ).

Як передбачено статтею 183 Глави 2 Розділу V КТМУ, за простій судна внаслідок непред'явлення або несвоєчасного пред'явлення вантажу, затримки навантажувально-розвантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника або одержувача вантажу, чи  інших затримок з вини відправника або одержувача вантажу відповідальність несе відправник або одержувач вантажу згідно з договором морського перевезення вантажу. 

Штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу.

На підставі викладених вище норм КТМУ плата за контрсталійний час простою судна, тобто демередж, визначена як штраф.  

Відповідно до частин першої та другої ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ, іншими законами або договором.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі абзацу першого  п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Особливості оподаткування нерезидентів визначено пунктом 141.4 ст. 141  Кодексу.

При цьому платниками податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів відповідно до п.п. 133.2.1 та п.п. 133.2.2 п.133.2 ст.133 Кодексу є:

юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 ст. 141 Кодексу.

 Для цілей цього пункту такими доходами згідно з п.п. «к» п.п. 141.4.1  п. 141.4 ст. 141 Кодексу є, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141  Кодексу встановлено, що резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 п. 141.4 ст. 141  Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141  Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, дохід нерезидента у вигляді відшкодування на його користь витрат, понесених таким нерезидентом у вигляді демереджу, оподатковується у складі інших доходів відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу за ставкою податку в розмірі 15 відсотків їх суми, що утримується за їх рахунок під час виплати резидентом такого доходу, якщо інше не передбачено положеннями чинного міжнародного договору.

При цьому у такому випадку різниця для коригування фінансового результату до оподаткування, передбачена підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, у резидента, що є платником податку на прибуток підприємств, не виникає.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).