Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.11.2021 р. № 4375/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питання кваліфікації витрат за операціями з пов’язаними особами нерезидентами та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації, товариство планує укласти договір з резидентом Франції з надання фінансових, адміністративних, юридичних, податкових та технічних послуг. Вказаний нерезидент є пов’язаною особою товариства в розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У заявника виникли питання:

1.Чи будуть кваліфікуватися доходи, отримані нерезидентом від своєї дочірньої компанії (резидента України), як дивіденди?

2.Чи можуть то таких доходів застосовуватися ст. 10 міжнародного договору між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування?

3.Чи застосовуються до таких операцій п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу?

4.Чи можуть вказані послуги кваліфікуватись як такі, у яких відсутня ділова мета?

5.Яка відповідальність передбачена для платника податків у разі відсутності в документації з трансфертного ціноутворення обґрунтування ділової мети в контрольованій операції?

Щодо питання 1

Відповідно до абзацу п’ятогоп.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки», з метою оподаткування прирівнюється до дивідендів.

Господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених п.п. 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу,що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків,для цілей нарахування податку на прибуток підприємств єконтрольованими операціями (абзац «а»п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

Підпунктом 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу встановлено, щогосподарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, у разі досягнення вартісних критеріїв,встановлених п.п. 39.2.1.7п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу,господарські операції між пов’язаними особами, одна з яких є нерезидентом, підпадають під визначення контрольованих.

Підпунктом 39.1.1 п. 39.1  ст. 39 Кодексу визначено, щоплатникподатку, якийбере участь у контрольованійоперації, повинен визначатиобсягйогооподатковуваногоприбуткувідповідно до принципу «витягнутої руки».

Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов’язаними особами у співставних неконтрольованих операціях (п.п. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 Кодексу).

Методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки»визначені п. 39.3 ст. 39 Кодексу.

Згідно із п.п. 39.3.2.1п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 Кодексу відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції, крім випадків, коли цим Кодексом визначені вимоги щодо обов’язковості застосування конкретного методу встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» для контрольованих операцій певного виду.

Отже, у разі якщо вартість послуг, наданих нерезидентом, перевищує суму, яка відповідаєпринципу «витягнутої руки», то сума такого перевищення визнається дивідендами.

Щодо питання 2

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Відповідно до п.п. «к»п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не підлягають оподаткуванню доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об’єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов’язаних із такими послугами (роботами).

Відповідно до п.п. «г»п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексуінжинірингвідноситься до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Отже, у разі якщо нерезидент здійснює діяльність з надання послуг, які підпадають під визначення «інжиніринг», то такі доходи нерезидента підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом походження з України у розмірі 15%.

Крім того, у разі якщо виплати нерезиденту за отримані резидентом України послуги з метою оподаткування прирівнюються до дивідендів, то відповідно до п.п. «б»п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу такі виплати є доходом нерезидента і оподатковуються відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Так, абзацом другим п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141Кодексу визначено, що у разі якщо резидент (крім платників єдиного податку четвертої групи) здійснює на користь нерезидента виплату доходів, зазначених в абзацах четвертому-шостому підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу «витягнутої руки», або виплачує інші доходи, прирівняні згідно з цим Кодексом до дивідендів, такий резидент має утримати з суми такого перевищення та з таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Конвенція між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно  (далі – Конвенція), ратифікована Верховною Радою України (Закон України про ратифікацію від 03.03.98
№  150/98-ВР), яка набрала чинності 01.11.1998, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції). Одним із видів податків, на які поширюється Конвенція, зокрема,  в Україні є «податок на прибуток підприємств» (п. 3 ст. 2 Конвенції).

Резиденція осіб, на яких поширюються положення Конвенції, визначається відповідно до положень ст. 4 Конвенції.

Статтею 10 (Дивіденди) Конвенції, зокрема, визначено: 

«1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник дивідендів є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія, яка володіє прямо або посередньо принаймні:

(i) 20 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у випадку, якщо компанія є резидентом України;

(ii) 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у випадку, якщо компанія є резидентом Франції

b) 15 відсотків валової суми дивідендів в інших випадках.

Положення цього пункту не впливають на оподаткування компанії стосовно прибутку, з якого сплачуються дивіденди».

 Відповідно до п. 6 ст.10 Конвенції термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає доход від акцій, використання акцій або прав на використання акцій, акцій гірничодобувної промисловості, акцій засновників чи інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також доход, що розглядається як розподіл, відповідно до податкового законодавства тієї Договірної Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

Термін «компанія» означає будь-яке корпоративне об’єднання (юридичну особу) або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об’єднання (юридична особа) (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Таким чином, у загальному порядку при виплаті «компанією» - резидентом України  платежів, які відповідають визначенню «дивіденди», наведеному уп. 6 ст.10 Конвенції, їх фактичному власнику - «компанії», яка у розумінні Конвенції є резидентом Франції, що володіє прямо або посередньо принаймні20 відсотками статутного капіталу української компанії, застосовується ставка оподаткування 5 %, встановлена  п.п. а) п. 2 ст. 10 Конвенції. В інших випадках застосовується ставка оподаткування 15 %, встановлена п.п. b) п. 2 ст. 10 Конвенції.

Одночасно повідомляємо, що наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2021 № 480 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію з питань оподаткування доходів нерезидентів, що прирівнюються до дивідендів,  та застосування норм Кодексу, які регулюють ці питання, з урахуванням міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Щодо питання 3

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14  Кодексу).

Відповідно до п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема, належатьконсультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 ст. 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 Кодексу.

Пунктом 198.5 ст. 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Для цілей застосування норм, визначених п. 198.5 ст. 198 Кодексу, використовується поняття «господарська діяльність». Якщо придбані Товариством з ПДВ товари/послуги, необоротні активи призначені для  використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю Товариства (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу), то у Товариства виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Кодексу.

У разі, якщо зазначені у зверненні платежі відповідають поняттю «дивіденди», визначеному у п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то операція з виплат таких платежів (дивідендів) не буде об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Щодо питання 4

Підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Цей підпункт застосовується для цілей статті 39 цього Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених пунктом 140.5 статті 140 цього Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень статті 39 цього Кодексу.

Перелік інформації, яку повинна містити документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі), визначений у п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу. Підпункти «д» та «е» зазначеного підпункту містять вимоги про розкриття інформації щодо опису контрольованої операції та товарів (робіт, послуг), які є її предметом.

У період із 1 січня 2020 року до 1 січня 2021 року зазначені норми змінювалися Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466) та Законом України від 17 грудня 2020 року № 1117-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування» (далі - Закон № 1117).

Як зазначено в абзаці другому п.п.«д»п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу, опис операцій з придбання (продажу) товарів, робіт (послуг), нематеріальних активів, інших предметів господарських операцій, відмінних від товарів, має містити обґрунтування економічної доцільності (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення контрольованої операції у порівнянні із неконтрольованими операціями, які є реально доступними альтернативними варіантами такої контрольованої операції) і наявності ділової мети їх придбання (продажу).

Вимоги щодо обґрунтування у документації економічної доцільності контрольованої операції (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення такої операції) і наявності ділової мети, прямо включені Законом № 466 до підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, мають в обов’язковому порядку дотримуватися платниками податків при складанні документації з трансфертного ціноутворення починаючи з 2020 звітного року.

Платник податків у документації з трансфертного ціноутворення в описі операцій має надавати обґрунтування економічної доцільності (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення контрольованої операції) і наявності ділової мети. При цьому необхідно врахувати, що визначення розумної економічної причини (ділової мети) існувало в Кодексі до моменту набрання чинності Закону № 466. 

Тобто платнику податків у документації з трансфертного ціноутворення необхідно обґрунтувати, що:

контрольована операція передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості (створення умов для цього в майбутньому) (фактично таке обґрунтування передбачає зазначення, за рахунок чого буде здійснено такий приріст (збереження) та наведення оцінки (розрахунку) цього);

контрольована операція переслідує інші цілі (результати), крім несплати (неповної сплати) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку (фактично таке обґрунтування передбачає наведення таких цілей (результатів) та підкріплення їх відповідними розрахунками);

у зіставних умовах він був би готовий здійснити такі придбання (продажі) у непов’язаних осіб.

Обґрунтування економічної доцільності має бути побудовано на первинних та договірних документах, що відповідають та фіксують фактичну поведінку платника податків, у тому числі з врахуванням вимог ст. 44 Кодексу та з обов’язковим визначенням превалювання сутності проведених операцій над формою.

При цьому формою перевірки наявності у контрольованій операції розумної економічної причини (ділової мети) є, зокрема, здійснення економічного та функціонального аналізу.

Також наголошуємо, що відповідно до п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу документація з трансфертного ціноутворення – це сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі.

Щодо питання 5

Платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період (п.п. 39.4.3 п. 39.4 ст. 39 Кодексу). Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік (п.п. 39.4.1 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).

Платник податків зобов’язаний:

подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням. податкового обов’язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

На запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті (п.п. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 Кодексу). Запит надсилається не раніше 1 жовтня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено (п.п. 39.4.5 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).

Відповідно до п.п. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 Кодексу, який набрав чинності з 23 травня 2020 року, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надіслати платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з дати його отримання інформацію відповідно до п.п. 39.4.6 і 39.4.7 п. 39.4 ст. 39 Кодексу та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» у разі встановлення однієї з таких обставин:

подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення не містить інформації в обсязі, зазначеному в п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу, та/або не містить належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки»;

подана платником податків глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) не містить інформації в обсязі, зазначеному в п.п. 39.4.7 п. 39.4 ст.39 Кодексу.

Зазначена додаткова інформація є невід’ємною частиною документації з трансфертного ціноутворення та/або глобальної документації (майстер-файла).

Неподання платником податків звіту про контрольова