Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2018 р. № 47/ІПК/28-10-01-03-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув лист щодо оподаткування податком на прибуток операції з придбання за грошові кошти з дисконтом у фінансової компанії права вимоги до боржника, який буде погашати заборгованість протягом/більше трьох років, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст.14 Кодексу відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас положеннями ст. 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦКУ).

Право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу, якщо вимога не має особистого характеру. Положення про відступлення права вимоги застосовуються до договору купівлі-продажу права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 656 ЦКУ).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст.1079 ЦКУ).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст.1077 ЦКУ).

Відповідно до ст. 4 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664) операції з факторингу належать до фінансових послуг.

Статтею 21 Закону №2664 встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг -Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування у разі здійснення операцій з відступлення права вимоги (факторингових операцій), тобто такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

При цьому, статтею 139 Кодексу визначено порядок коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), у т.ч. резервів сумнівних боргів.

Відповідно до п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до п.п.139.2.2 п.139.2 ст.139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 Кодексу.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено ознаки безнадійної заборгованості. Зокрема, безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (пп. "а" ші.14.1.11 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно зі ст. 256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 ЦКУ). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 ЦКУ (частина перша ст. 260 ЦКУ).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦКУ).

Тобто, під безнадійною заборгованістю, яка підпадає під ознаку пп. "а" пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності, у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

Пунктом 44.2 ст.44 Кодексу передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996).

Відповідно до п.10 П(С)БО 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, активом визнаються ресурси, які достовірно можуть бути оцінені та від використання яких очікується отримання економічних вигод.

Відповідно до п.5 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Визнання вартості уступки прав вимоги (продажу дебіторської заборгованості) доходом врегульовано п.15 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, встановлено: якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, вартість уступки права вимоги до боржника, сума прощеного/списаного боргу впливають на формування об'єкта до оподаткування платника податку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону №996).

Тобто, з питань відображення в балансі набутого за грошові кошти з дисконтом від фінансової компанії права вимоги до боржника, часткового або повного погашення боржником заборгованості, та впливу таких операцій на фінансовий результат до оподаткування, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.