Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.11.2021 р. № 4429/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство, яке обрало спрощену систему оподаткування (без сплати ПДВ) поінформувало, що має у власності нежитловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Проте станом на сьогодні майнове право на земельну ділянку (далі – Ділянка), на якій знаходяться вказані об’єкти нерухомості, Підприємством не оформлено.

Підприємство, посилаючись на чинне законодавство, не маючи речового права на Ділянку, просить надати роз’яснення чи повинно сплачувати земельний податок за її використання.

Положеннями Розділу ІІІ Земельного кодексу передбачені такі форми права власності на землю юридичних осіб, як право власності (ст. 82 Земельного кодексу), або право оренди земельними ділянками, що перебувають у державній чи комунальній власності (ст. 93 Земельного кодексу).

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками і постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання земельних ділянок, реалізація якого у разі набуттям відповідного права на Ділянку або її частину здійснюється у формі плати за землю. Відповідальність за порушення земельного законодавства, в тому числі й юридичних осіб, передбачена ст. 211 Земельного кодексу.

Підстави та наслідки переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду встановлені ст. 120 Земельного кодексу, які також закріплені приписами ст. 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі фактичного безоплатного користування земельною ділянкою до наслідків порушення юридичною особою принципу платного користування землею (ст. 206 Земельного кодексу) орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельні ділянка, керуючись ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди у формі неотриманої орендної плати за такі земельні ділянки державної або комунальної власності. 

Чинне законодавство пов’язує виникнення у особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене.

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 23.10.2020 у справі № 804/5486/16 викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду на підставі норми п. 287.6 ст. 287 Кодексу, де обов’язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

Звертаємо увагу, що оскільки Підприємство оформило право власності на об’єкти нерухомості (нежитловий будинок, будівлі), у нього у порядку ст. 120 Земельного кодексу виникає право власності на Ділянку, то Підприємству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням Ділянки щодо оформлення речових прав на таку Ділянку.

У разі оформлення Підприємством відповідного права на Ділянку у нього виникнуть обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань та подання податкових декларацій з плати за землю.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.