Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.09.2021 р. № 3307/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду, викладених у рішенні «…» та Харківського окружного адміністративного суду «…» щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

Відповідно до висновків Харківського окружного адміністративного суду, викладених у рішеннях «…» та «…» «судом встановлено, що «…» між адміністрацією та трудовим колективом «…» укладено Колективний договір на «…», який затверджено Протоколом Загальних зборів трудового колективу № 1 від «…» та зареєстровано Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради «…» за реєстраційним номером «…».

Пунктом 8.11. вказаного договору встановлено, що підприємство зобов'язується забезпечити працівників громадським харчуванням в кафетерії підприємства та кімнаті для прийому їжі, а також сніданками, чаєм, кавою, безалкогольними напоями, фруктами та кондитерськими виробами впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл» (п. 9 Додатку № 7 до Колективного договору).

«….» між адміністрацією та трудовим колективом «…» укладено Колективний договір на «…», який затверджено Протоколом Загальних зборів трудового колективу «…» від «…» та зареєстровано Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради «…» за реєстраційним номером «…».

Пунктом 8.9. вказаного договору встановлено, що підприємство зобов'язується забезпечити працівників громадським харчуванням в кафетерії підприємства та кімнаті для прийому їжі, а також сніданками, чаєм, кавою, безалкогольними напоями, фруктами та кондитерськими виробами впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл» (п. 12 Додатку «…» до Колективного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Пунктом 7 Додатку № 7 «Положення про надання соціальних гарантій, компенсацій, пільг працівникам «…» до Колективного договору встановлено, що порядок організації харчування визначається відповідним Положенням, яке затверджується керівником підприємства за погодженням з Уповноваженою на представництво трудовим колективом особою.

Відповідно до пунктів 3.10. - 3.12 Положення про організацію харчування в «…» від «…», обслуговування працівників Товариства здійснюється за формою «шведський стіл». Працівники Товариства мають змогу підійти до місця, де знаходяться продукти та взяти необхідну для себе кількість у розмірі, визначеному на власний розсуд. Після прийому їжі працівники Товариства повинні прибрати за собою та здати брудний посуд в призначене для цього місце. Працівники Товариства забезпечуються продуктами на безоплатній основі. Витрати з забезпечення працівників Товариства продуктами несе Товариство відповідно до умов Колективного договору.

Отже, судом встановлено, що «…» здійснює забезпечення працівників безоплатним громадським харчуванням в кафетерії підприємства та кімнаті для прийому їжі, а також сніданками, чаєм, кавою, безалкогольними напоями, фруктами та кондитерськими виробами впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», який передбачає, що працівники мають змогу підійти до місця, де знаходяться продукти, та взяти необхідну для себе кількість у розмірі, визначеному на свій власний розсуд, тобто, неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, та безоплатне харчування не може бути персоніфіковане.».

Згідно з п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Відповідно до п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Додатково до винятків, передбачених п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів (п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Отже, суд у своєму рішенні зазначив, що «аналіз вищезазначених норм вказує, що у випадку, якщо кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) роботодавцем (податковим агентом) платникам податків (працівникам такого податкового агента) на виконання обов'язку щодо їх забезпечення додатковими соціальними гарантіями, компенсаціями та пільгами в силу укладеного та чинного колективного договору, а також включення роботодавцем витрат на таке надання (зокрема, продукти харчування) до складу собівартості реалізованих послуг, то таке надання (кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги тощо) не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких платників податку.».

Крім того, згідно із п.п. 1.7. п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з  розділом IV Кодексу  не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Відповідно до абзацу другого п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої ст.4 Закону № 2464, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до  Закону України «Про оплату праці» , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що «вартість громадського харчування в кафетерії та кімнаті для прийому їжі Товариства, якими забезпечуються працівники позивача впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, надання у вигляді такого безоплатного харчування звільняється від оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.».

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від «…» у справі «…» та від «…» у справі «…», має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно «…».