Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.11.2021 р. № 4471/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з управління майном та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку (далі – Вигодонабувач) згідно з укладеним договором управління майном передало другій стороні (Управителеві) полігон твердих побутових відходів, основні засоби тощо на певний строк. Цим договором передбачено отримання Вигодонабувачем вигоди від управління майном у фіксованій сумі на щомісячній основі.

Разом з тим, у зверненнi не вказано особливостiдоговiрних умов, на пiдставi яких здійснюватиметься отримання Вигодонабувачем вигоди від управління майном у фіксованій сумі на щомісячній основі, а також не надано інформації чи є така сума оплатою послуг з управління майном, чи такі послуги оплачуються іншим чином.

Вiдносини, що виникають у сферi справляння податкiв i зборiв, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 cтатті 1 роздiлу I Кодексу).

Вiдповiдно до пункту 5.3 cтатті 5 роздiлу I Кодексу iншiтермiни, що застосовуються у Кодексі i не визначаються ним, використовуються у значеннi, встановленому iншими законами.

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлено главою 70 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша статті 1030 ЦКУ).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина третя статті 1030 ЦКУ).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п’ята статті 1033 ЦКУ).

Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

В свою чергу, управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління (стаття 1042 ЦКУ).

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 розділу II Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 180.1.5 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу), на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені цим Кодексом.

Платникам податкiв забороняється формування показникiв податкової звiтностi, митних декларацiй на пiдставi даних, не пiдтверджених документами, що визначенi абзацом першим пункту 44.1 статті 44 роздiлу I Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.191 та підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно – правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов'язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.

Щодо питання 1

Правовi основи оподаткування ПДВ встановлено роздiлом V та пiдроздiлом 2 роздiлу ХХ Кодексу.

Підпунктом 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є особа –управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу цього Кодексу.

Враховуючи наведене, операція з надання послуги по управлінню майном, яка здійснюється управителем – платником ПДВ за плату (винагороду) та в інтересах установника управління (вигодонабувача) в межах договору управління майном, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ на загальних підставах.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, якщо Управителем передаються Вигодонабувачеві грошові кошти, отримані Управителем у результаті здійснення операцій з майном, така операція не є операцією з постачання товарів/послуг та ПДВ не оподатковується і у податковій звітності з ПДВ не відображається.

Якщо суми грошових коштів будуть передаватися Вигодонабувачевібезпосередньо Управителем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, а не як результат здійснення операцій з управління майном, такі грошові коштивраховуються при визначенні бази оподаткування ПДВ Вигодонабувачем, як визначено пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу.

Разом з тим, якщо Управитель передає Вигодонабувачеві не грошові кошти, а товари/послуги, нематеріальні активи, отримані Управителем у результаті здійснення операцій з майном, така передача є операцією з постачання товарів/послуг та підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Отже, прибуток від кожного договору управління майном та винагорода за управління майном враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування установником управління та управителем майна згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено пунктом 138.3 статті 138 розділу III Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 розділу III Кодексу витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.

Оскільки, майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік, то нарахування амортизації основних засобів та відображення будь-яких операцій з такими активами в бухгалтерському обліку здійснюється управителем в окремому обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону Українивід 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).