Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.11.2021 р. № 4494/ІПК/99-00-18-04-03-06

Державна податкова служба України на звернення Приватного підприємства (далі – Підприємство) щодо подання податкової звітності та перебування на спрощеній системі оподаткування єдиного податку третьої групи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що з 01.01.2017 було зареєстровано платником єдиного податку третьої групи та щоквартально подавало податкові декларації по єдиному податку. У попередніх податкових періодах суб’єктом господарювання не здійснювалась господарська діяльність, тому у поданих податкових деклараціях платника єдиного податку третьої групи відображались нульові показники обсягів доходів.

В кінці 2020 року Підприємство отримало лист від територіального органу ДПС щодо анулюванням реєстрації платника єдиного податку третьої групи та переходу з 01.01.2021 на сплату інших податків і зборів.

У квітні 2021 року Підприємством до територіального органу ДПС було подано в паперовому вигляді податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи та отримано відмову у її прийнятті.

Після цього, Підприємством було подано податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2021 року та фінансову звітність, які територіальним органом ДПС також не визнані як податкова звітність, оскільки не була подана фінансова звітність за 2020 рік.

У серпні 2021 року територіальним органом ДПС  знову не визнано як податкову звітність подані Підприємством податкова декларація з податку на прибуток за півріччя 2021 року та фінансова звітність з причини «неможливо встановити (звітний) період у зв’язку з неподанням фінансової звітності за попередній рік».

Виходячи з вищенаведеного Підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи потрібно Підприємству подавати іншу податкову звітність за 2020 рік та у разі потреби, яку саме, враховуючи те, що Підприємство у 2020 році перебувало на спрощеній системі оподаткування?
2. Чому у причині відмови у прийнятті звітності територіальним органом ДПС зазначено, що неможливо встановити звітний період, якщо Підприємство звітувало за І квартал та півріччя?
3. Яка потрібна фінансова звітність за 2020 рік, якщо у 2020 році господарська діяльність не здійснювалась та, відповідно, відсутній будь-який дохід?
4. Які недоліки Підприємству потрібно усунити, щоб подати податкову декларацію за І квартал 2021 року та за півріччя 2021 року та чи необхідно взагалі подавати податкову звітність за І квартал 2021 року та за півріччя
   2021 року у разі сплати Підприємством інших податків і зборів, визначених Кодексом?
5. Як повторно обрати спрощену систему оподаткування, враховуючи, що у 2021 році не передбачається здійснення будь-якої господарської діяльності?

 

Щодо першого питання

Згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. 

При цьому, відповідно до п. 297. 1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

 податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім п.п 133.1.1 та п.п 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 Кодексу;

 податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з гл. 1 розд. XIV Кодексу;

податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п.п 1 п. 293.3 ст. 293 Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

 податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

 рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Згідно з п. 297. 2 ст. 297 Кодексу нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ст. 297 Кодексу, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені Кодексом.

 

Щодо другого питання

Відповідно до п. 48.1.  ст. 48 Кодексу податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 48.2. ст. 48 Кодексу обов'язковими реквізитами визнається інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п. 48.3. ст. 48 Кодексу податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, зокрема  звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація.

Оскільки у І кварталі 2021 року Підприємство не було зареєстровано платником єдиного податку третьої групи, форма поданої ним податкової декларації платника єдиного податку третьої групи не відповідала змісту системи оподаткування, на якій Підприємство перебувало у І кварталі
2021 року.

Щодо третього питання

Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Відповідно до частини другої ст. 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (частина третя ст. 8 Закону № 996).

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог Закону обирає форми його організації (частина четверта ст. 8 Закону № 996).

Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі – Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають податковим органам у порядку, передбаченому Кодексом для подання податкової декларації, проміжну (І квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) та річну фінансову звітність (п. 2 Порядку).

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Що стосується фінансової звітності, то норми Закону № 996 та Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, не передбачають неподання фінансової звітності у разі відсутності діяльності чи неотримання доходів.

 Щодо четвертого питання

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог
ст. 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2
ст. 46 Кодексу, зокрема, платниками податку на прибуток, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід’ємною частиною.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п. 137.4 ст. 137 Кодексу).

Відповідно до п. 137.5 ст. 137 Кодексу річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

г) фізичних осіб - підприємців, у тому числі таких, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4
ст. 141  Кодексу;

ґ) суб'єктів господарювання юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

З урахуванням положення п.п. «а» п. 137.5 ст. 137 Кодексу платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року.

Отже, у разі переходу платника єдиного податку на загальну систему оподаткування  такий платник податку подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), за податковий (звітний) рік, який починається з дати переходу на загальну систему оподаткування та закінчується 31 грудня такого року.

Щодо п’ятого питання

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено гл. 1 розд. XIV Кодексу.

 Згідно з п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Кодексу, суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Кодексу може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 розд. XIV Кодексу.

Додатково повідомляємо, що п. 52⁸ підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема ст.ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).