Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.11.2021 р. № 4148/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою – підприємцем від продажу об’єкту рухомого майна (вантажного автомобіля) і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що купує вантажний автомобіль у фізичної особи – підприємця, який зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу, який виплачується на користь фізичної особи – підприємця, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування або на загальній системі оподаткування.

 

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ).

Суб'єктами права власності відповідно до ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318 ЦКУ).

Отже, серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа – підприємець.

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 325 ЦКУ суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Таким чином, суб’єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і, водночас, не відокремлюється такий суб’єкт права власності як фізична особа – підприємець.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи - підприємця платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

Враховуючи викладене, оскільки право власності на рухоме майно закріплюється виключно за фізичною особою і дохід від продажу такого майна не включається до складу доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку, то підстав для здійснення господарської діяльності у сфері купівлі та продажу власного рухомого майна на спрощеній системі оподаткування у платника податків не виникає.

При цьому дохід, отриманий від продажу вказаного майна оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку – фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається, зокрема частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 Кодексу.

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначений ст. 173 Кодексу.

Так згідно з п. 173.1 ст. 173 Кодексу дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5 відс., визначеною в п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

Згідно з п. 173.3 ст. 173 Кодексу у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені розділом IV Кодексу функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 ст. 173 Кодексу з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи те, що положеннями Конституції України та ЦКУ не встановлюють такого суб’єкта права приватної власності як фізична особа – підприємець, то дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку від продажу власного рухомого майна, підлягає оподаткуванню за нормами, визначеними ст. 173 Кодексу.

Разом з тим, оскільки ваше звернення не містить інформації щодо видів діяльності, які здійснює фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування, то з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування, необхідне надання більш детальної інформації та відповідних копій документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання. 

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та 
підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Правила формування податкового кредиту встановлено ст. 198 розділу V Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування платником податку – покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, відповідно до
п. 201.10 ст. 201 розділу V Кодексу є податкова накладна, складена і зареєстрована в ЄРПН платником податку – продавцем, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 розділу V Кодексу (п. 198.6 ст. 198 розділу V Кодексу).

Враховуючи викладене, Товариство (покупець) має право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту на підставі складеної та зареєстрованої в ЄРПН продавцем – платником податку податкової накладної (за умови дотримання інших правил формування податкового кредиту, визначених Кодексом).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.