Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.11.2021 р. № 4310/ІПК/99-00-04-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянула Ваше звернення …щодо порядку нарахування земельного податку, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.Яким є порядок розрахунку суми податкового зобов’язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб (18010700)»? Які показники застосовуються під час такого розрахунку?

2. Яким чином територіальний орган ДПС отримує дані про нормативно грошову оцінку конкретної земельної ділянки?

3. Які показники індексації, нормативно-грошової оцінки земельної ділянки затвердженної органом місцевого самоврядувння чи іншим уповноваженим органом влади та інші показники, які необхіндні для розрахунку податків на земельну ділянку … були встановлені для таких податкових періодів, як 2018, 2019 та 2020 років відповідно?

4. Що є підставою для надсилання податкової вимоги та коли саме така податкова вимога може надсилатися?

5. Чи зобов’язаний територіальний орган ДПС додавати до податкового повідомлення-рішення детальний розрахунок податкового зобов’язання?

6. «….»?

7. Як письмово звернутися в податкову з метою проведення останнього перерахунку земельного податку (проведення звірки) з посиланням на нормиподаткового кодексу у цій ситуації?

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю –ПКУ.

Відповідно до статті 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (пункт 269.1 статті 269 ПКУ).

Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності                    (статті 270 ПКУ).

Відповідно допункту 271.1 статті 271ПКУ базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 281 ПКУ встановлені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, тощо належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (пункт 12.4 статті 12 ПКУ).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (стаття 289 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування (статті 286 ПКУ).

«….»

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов’язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій (підпункт 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПКУ).

«….»

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПКУ платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 статті 281 ПКУ; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Отже, однією з основних умов для проведення звірки та перерахунку розміру земельного податку це – оригінали документів, які підтверджують розбіжності між даними контролюючих органів та даними платника податку.

Крім того, пунктом 59.1 статті 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПКУ для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.