Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.11.2021 р. № 4373/ІПК/15-32-18-04-05

Головне управління ДПС в Одеській області,керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755-VI зі змінами (далі - Кодекс), розглянуло запит Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодокоригування фінансового результату до оподаткування  відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140, та у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, Товариство придбало у резидента Федеративної Республіки Німеччина з організаційно-правовою формою GmbH&Co.KG. товари, у зв’язку з чим у нього  виникають наступні питання.

1. Чи необхідно коригувати з боку Товариства фінансовий результат до оподаткування  відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу у зв’язку  із придбанням у резидента Федеративної Республіки Німеччина з організаційно-правовою формою GmbH&Co.KG. товарів за договором (організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу) з урахуванням того, платник має сукупний річний дохід за звітний рік менше  150 млн.грн., а обсяг операцій із контрагентом з організаційно-правовою формою GmbH&Co.KG. не перевищує  10 млн.грн.?

2. Які документи необхідно надати Товариству на підтвердження того, що Товариство не зобов’язане коригувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу у зв’язку із придбанням  у резидента Федеративної Республіки Німеччина з організаційно-правовою формою GmbH&Co.KG. товарів з урахуванням того, що платник має сукупний річний дохід за звітний рік менше 150 млн.грн., а обсяг операцій із контрагентом з  організаційно-правовою формою GmbH&Co.KG. не перевищує 10 млн.грн.?

3. Оскільки форма документа, який є «достовірним підтвердженням сплати податку нерезидентом у відповідній державі» не затверджена Податковим кодексом України, а вибір такого документа/документів залишається на розсуд платника податків, то чи достатнім буде надання документа про те, що контрагент-нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина з організаційно-правової формою GmbH&Co.KG. та не має заборгованості  зі сплати податків і претензій з боку  податкових органів Федеративної Республіки Німеччина?

4. Чи є наступні документи для податкових органів достатнім підтвердженням того, що Товариство не зобов’язане  коригувати свій фінансовий результат за підсумками року на 30%, відповідно до підпункту 140.5.4 пункту140.5 статті 140 Кодексу:

- документ, виданий податковим органом Федеративної Республіки Німеччина про підтвердження статусу контрагента Товариства (нерезидента-постачальника з ОПФ GmbH&Co.KG.) як резидента Федеративної Республіки Німеччини?

- документ про відсутність будь-яких претензій до контрагента Товариства (нерезидента - постачальника з ОПФ GmbH&Co.KG.) з боку  податкових органів Федеративної Республіки Німеччина?

5. У якому випадку та за яких підстав Товариству необхідно надавати на запит податкового органу документацію з трансфертного ціноутворення  за господарськими операціями з нерезидентом (придбання товару) з резидентом  Федеративної Республіки Німеччина з організаційно-правової формою GmbH&Co.KG.?

6. Яка форма документів, які підтверджують статус резидента Федеративної Республіки Німеччина (нерезидента - постачальника з ОПФ GmbH&Co.KG.) та які підтверджують сплату нерезидентом - постачальником з ОПФ GmbH&Co.KG. податків, є належною та допустимою  для надання до податкових органів України: оригінал довідок, легалізація, проставлення апостилю, здійснення перекладу тощо?

Щодо питання 1.

Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу встановлено, що платник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу), придбаних,   зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу.

 Підпунктом «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу встановлено, що контрольованими операціями є господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього підпункту Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи» (далі – Перелік №480), до якого, зокрема, включено резидента Федеративної Республіки Німеччина з організаційно - правової формою GmbH&Co.KG.

Згідно підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, якщо з урахуванням вартісних критеріїв, визначених у підпункті 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту  39.2 статті 39 Кодексу, господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) у резидента Федеративної Республіки Німеччина з організаційно - правової формою GmbH&Co.KG. не визнаються контрольованими, платник податків має збільшити фінансовий результат на суму 30 відсотків вартості таких товарів (робіт, послуг) за підсумками податкового (звітного) року.

Щодо питань 2-4.

Як зазначено у відповіді на питання 6 «Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5 ¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу», затвердженої наказом  Міністерства фінансів України 14.05.2021  №266 (далі  Наказ №266),  якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку №480, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави.

Відповідно, якщо платник податку на прибуток підприємств здійснює операції з таким контрагентом - нерезидентом, для платника податку відсутні підстави збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу.  Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Зазначені підпункти статті 140 Кодексу не містять спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 Кодексу, доцільним є отримання від контрагента документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Зазначений документ, одержаний від контрагента - нерезидента, зберігається у платника податку на прибуток підприємств і має бути наданий:

- на запит контролюючого органу, поданий відповідно до статті 85 Кодексу, під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктами 140.5.4 - 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, або

- на письмовий запит контролюючого органу про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, надісланий платнику податку відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу.

Вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу також  не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

 Щодо питання 5.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу контрольованими є зовнішньоекономічні операції з нерезидентами,  організаційно-правова форма яких  включена до Переліку №480. Водночас, за відсутності критеріїв, визначених підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 Кодексу, такі господарські операції платника податків визнаються неконтрольованими.

 Платником податків відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків  вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів по праву користування по договорах оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст.39 цього Кодексу), придбаних  у  нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку №480 .

  У разі незастосування платником податку різниці у зв'язку з підтвердженням суми відповідних витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» згідно з процедурою, встановленою статтею 39 Кодексу, платник податку на запит контролюючого органу під час проведення документальної перевірки надає відповідне обґрунтування відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».

Сума таких витрат підтверджується платником податку за одним із п’яти найбільш доцільних до фактів та обставин здійснення контрольованих операцій методів трансфертного ціноутворення, якими  визначається відповідність умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» згідно до вимог, встановлених статтею 39 цього Кодексу.

 Щодо питання 6.

  Згідно з положеннями пункту 103.5 статті 103 Кодексу довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При цьому, щодо форми документів,  які підтверджують статус податкового резидента-контрагента та сплату ним податків, слід керуватися висновками, наданими  з цього питання Наказом №266, а саме-  отримання від контрагента документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Щодо легалізації довідки та її перекладу зазначимо, що підпунктом 19 ¹.1.28 п. 19 ¹.1 ст. 19 ¹ Кодексу встановлено, що до функцій контролюючих органів належить надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Роз'яснення з питань, які стосуються особливостей легалізації іноземних офіційних документів, їх офіційного перекладу та нотаріального засвідчення, не належить до функцій органів ДПС. Державними органами, до компетенції яких належать зазначені питання, є Міністерство закордонних справ України та Міністерство юстиції України.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно визнання операцій такими що підпадають під норму підпункту 140.5.4 пункту140.5 статті 140 Кодексу має розглядатися окремо, з урахуванням сутності таких операцій, договірних умов, обставин їх здійснення та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.