Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.12.2021 р. № 4562/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                                  щодо порядку визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту при укладенні договору факторингу, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, платником податку, який застосовує касовий метод податкового обліку з ПДВ, здійснено операції з постачання товару (коксу кам’яновугільного та коксового дрібняка) на умовах відтермінування платежу.  Надалі такий платник податку (постачальник) має намір укласти договір факторингу з іншим суб’єктом господарювання (далі – фактор), згідно з яким фактору під надане ним фінансування буде відступатися право грошової вимоги до покупця.  Заборгованість за отриманий від  постачальника товар  покупець  сплачуватиме факторові.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 Кодексу у разі якщо поняття, терміни,  правила  та   положення   інших  актів   суперечать  поняттям,  термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення  права   грошової  вимоги)  одна  сторона  (фактор)  передає  або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень статті 1082 ЦК України боржник (покупець) зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта (постачальника) або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником (покупцем) грошової вимоги факторові відповідно до вказаної статті звільняє боржника (покупця) від його обов’язку перед клієнтом (продавцем).

Частиною третьою статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Кодексу, об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу визначено, що до 01.01.2022 платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу  касовий метод – метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг)

З метою застосування підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу іншими видами компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг) вважається компенсація вартості таких товарів (послуг) будь-яким способом, відмінним від оплати грошовими коштами.

Правила визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту встановлено статтями 201 та 198 Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198  Кодексу).

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Кодексу).

Щодо питання 1

У ситуації, описаній у зверненні, фінансування під відступлення права грошової вимоги згідно з договором факторингу для постачальника товару є одним з видів компенсації вартості поставленого товару. Укладання договору факторингу має супроводжуватись складанням відповідних первинних бухгалтерських документів, які міститимуть відомості про господарські операції.

Платник податку – постачальник, який застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ, при погашенні заборгованості за поставлений товар шляхом отримання фінансування згідно з договором факторингу, визначає дату виникнення податкових зобов’язань на дату оформлення належним чином такого договору факторингу та первинних документів, які містять відомості про таку господарську операцію. На таку дату платник податку – постачальник визначає податкові зобов’язання з ПДВ та складає відповідну податкову накладну на отримувача товару за правилами, встановленими для обліку ПДВ за касовим методом, яка підлягає реєстрації в ЄРПН у терміни, встановлені пунктом 201.10 статті 201 Кодексу.

Щодо питання 2

З урахуванням норм пунктів пункт 198.6 статті 198 та 201.10 статті 201 Кодексу підставою для нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Порядок визначення дати віднесення покупцем сум ПДВ до  податкового кредиту залежить від того, чи застосовує такий покупець загальні правила податкового обліку ПДВ, чи касовий метод формування податкового кредиту.  При цьому звернення не містить інформації щодо методу податкового обліку ПДВ, який за операціями, описаними у зверненні, застосовується покупцем товару.

Разом з тим слід зазначити, що у разі виникнення необхідності отримання індивідуальної податкової консультації, зокрема, з питання визначення дати віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, будь-який платник податку (у тому числі безпосередньо покупець коксу кам’яновугільного та коксового дрібняка, який у ситуації, описаній у зверненні, формує податковий кредит за операціями з їх придбання) має право звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, оформленим згідно з вимогами, встановленими пунктом 52.1 статті 52 ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.