Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХАРКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.01.2018 р. № 86/ІПК/20-40-13-11-12

Головне управління ДФС у Харківській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит на отримання індивідуальної податкової щодо формування витрат фізичною особою -підприємцем на загальній системі оподаткування, з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції, повідомляє наступне.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою -підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

При цьому звертаємо увагу, що відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.

До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Згідно з розділом І «Загальні положення» Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550 «Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів» утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов'язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Отже, враховуючи викладене фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на утримання вантажних автомобілів.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від ‘ провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не містить витрат на страхування, юридичні та консультаційні послуги, що пов’язані з веденням господарської діяльності.

Що стосується віднесення до складу витрат фізичної особи - підприємця витрат, пов'язаних з обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності та обов’язковим страхуванням небезпечних вантажів, повідомляємо наступне.

Так, статтею 7 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» передбачені види обов’язкового страхування, зокрема, страхування цивільно-правової відповідальності та обов’язкове страхування небезпечних вантажів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із змінами (далі - Закон № 1961-IV).

Статтею 10 Закону № 1961-IV визначено, що є два види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України, та договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

Статтею 16 Закону № 1961-IV встановлено, що у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».

Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка» транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком -повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка», забороняється.

Разом з цим експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, заборонена ст. 21 Закону № 1961-IV та пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 із змінами.

Враховуючи викладене, договори страхування цивільно-правової відповідальності та страхування небезпечних вантажів є обов'язковим видом страхування власників наземних транспортних засобів і прямо пов'язані з наданням транспортних послуг, а отже, витрати на їх придбання фізична особа - підприємець може віднести до складу витрат відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

Разом з цим звертаємо увагу, оскільки витрати на страхування неможливо безпосередньо пов'язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи те, що вони забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, то такі витрати включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця рівномірно протягом такого періоду.

Таким чином, до складу витрат, перелічених у Вашому запиті, включаються витрати зі страхування цивільно - правової відповідальності та обов’язкового страхування небезпечних вантажів.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.