Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.12.2021 р. № 4725/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо документального оформлення взаємовідносин Товариства з нерезидентом при імпорті послуг та правомірності відображення витрат підприємствата, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, Товариство планує  працювати з компанією-нерезидентом Facebook для розміщення рекламних кампаній на сайті www.facebook.com, у зв’язку з чим виникли наступні питання:

1. Чи достатньо Товариству для підтвердження реальності операції з надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів на сайті www.facebook.com компанією-нерезидентом Facebook мати підписану публічну  пропозицію про угоду (оферти) в  електронному вигляді? Чи буде податкова перевірка ставити під сумнів реальність операцій та віднесення сум по цим операціям на витрати підприємства без наявності підписаного паперового зовнішньоекономічного договору по імпорту  послуг від нерезидента?

2. Чи достатньо Товариству для підтвердження операції з надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів на сайті www.facebook.com компанією-нерезидентом Facebook та віднесення сум по таким операціям на витрати підприємства, використовувати у якості первинного документа Інвойс, отриманий у електронному вигляді, без печатки компанії-нерезидента Facebook. Інвойс, отриманий в електронному вигляді буде містити такі реквізити: назва та реквізити компанії постачальника та отримувача послуг; номер та дата виписки інвойсу; період, за який надавалась послуга; ID – номер рекламного кабінету; номенклатура послуг; ціна послуг; валюта рахунків; загальна сума до сплати по інвойсу.

3. Чи може Товариство використовувати у якості єдиного первинного документу Інвойс з реквізитами, описаними у попередньому питанні для відображення витрат підприємства?

4. На яку дату Товариству необхідно відображати витрати підприємства згідно Інвойсу від компанії-нерезидента Facebook, якщо дата виписки Інвойсу 5 вересня 2021 року, період за який надавалась послуга згідно Інвойсу
з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року?

5. Чи необхідно Товариству для підтвердження витрат підприємства згідно Інвойсу мати переклад  Інвойсу з англійської мови на українську?

Щодо питання 1.

Частиною третьою ст. 31 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», зі змінами та доповненнями, встановлено, що зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», із змінами та доповненнями, зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції встановлено Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Статтею 11 Закону № 675 визначено порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття(частина перша ст. 11 Закону № 675 ).

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію, визначену цією статтею (частина друга ст. 11 закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною  (частина третя ст. 11 закону № 675).

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта ст. 11 закону № 675) .

Таким чином, законодавство України передбачає укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти), у тому числі в електронному вигляді.

Щодо питань 2 та 3.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Кодексу  для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі – Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи  –документи, які містять відомості про господарську операцію (ст. 1 та ст. 9 Закону № 996). Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996, зокрема посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, а саме Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та Закону України від 05.10.2017 № 2155-III «Про електронні довірчі послуги» (далі  – Закон № 2155).

Правовий статус електронного документа та його копії визначено ст. 8 Закону № 851, якою передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно із ст. 5 Закону № 851, електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Статтею 1 Закону № 851 визначено, що обов'язковий реквізит електронного документа – обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно із ст. 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону № 2155.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Відповідно до ст. 6 Закону № 851 для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, враховуючи вимоги Закону № 996, Закону № 851, Закону № 2155 відповідний електронний документ набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення. Оригіналом будь-якого електронного документа вважається електронний примірник такого документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.

Слід зазначити, що Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі  – Положення № 88).

Відповідно до п. 2.5 п. 2 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Водночас зазначаємо, що ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України. При цьому Законом України від 23.03.2017 року № 1982-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами підприємцями» норми, які  визначали можливість обов’язкового скріплення правочину печаткою за письмовою домовленістю сторін, було виключено (абзац третій частини другої ст. 207 Цивільного кодексу України).

При цьому зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996). 

Отже, первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку та з питань оформлення документів, які необхідні для підтвердження витрат для підтвердження операції з надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів на сайті www.facebook.com компанією-нерезидентом Facebook, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо  питання 4.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено у Національному положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженому наказом  Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі – П(С)БО 16).

Відповідно до п. 5 П(С)БО 16 витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу  підприємства  (за  винятком  зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БО 16).

Витрати визнаються витратами певного періоду  одночасно  з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо  прямо  пов'язати  з  доходом  певного періоду,  відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Як зазначалось вище, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, з питання відображення у бухгалтерському обліку витрат доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 5.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Пунктом 1.3 Положення № 88  передбачено, що усі первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська та інша звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом України від 03.07.2012 № 5029-VI «Про засади державної мовної політики».  

Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно підтвердження реальності здійснення операції з надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів на сайті www.facebook.com  компанією-нерезидентом Facebook має розглядатися окремо, з урахуванням сутності таких операцій, договірних умов, обставин їх здійснення та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.