Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.12.2021 р. № 4743/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства, про наданняіндивідуальноїподатковоїконсультації і повідомляєнаступне.

Товариство повідомляє, що у власності Товариства перебуває цілісний майновий комплекс будівель та споруд нафтобази. Товариство має намір отримати ліцензію на право зберігання пального та в подальшому здійснити діяльність зі зберігання пального на вказаному цілісному майновому комплексі будівель та споруд нафтобази.

Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, акцизні склади, на території яких здійснюється зберігання пального, повинні бути обладнанні рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Товариство запитує:

1. Яким документом підтверджується введення в експлуатацію стаціонарного резервуара в розумінні п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу?
2. Якими документами повинно підтверджуватися виведення з експлуатації стаціонарного резервуара з метою звільнення розпорядника акцизного складу від обов’язку, встановленого п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, щодо обладнання стаціонарних резервуарів, розташованих на акцизному складі, рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі?
3. Чи повинно Товариство, на виконання припису  п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, обладнати рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі стаціонарні резервуари, які визнані не працездатними і не будуть використовуватися для зберігання пального, але  які розташовані на території складу (майбутнього акцизного складу), прийняті в експлуатацію відповідно до законодавства, і є складовими часинами об’єкта нерухомого майна – цілісний комплекс будівель та споруд нафтобази, де планується здійснювати діяльність зі зберігання пального?
4. Чи повинно Товариство, на виконання припису  п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, обладнати рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі стаціонарні резервуари, які визнані не працездатними і не будуть використовуватися для зберігання пального, але  які розташовані на території складу (майбутнього акцизного складу), і не прийняті в експлуатацію (відсутні документи, передбачені абз. 3 ч. 39 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995  року   №  481/95-ВР   «Про  державне  регулювання  виробництва  і   обігу

спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481), що підтверджують прийняття в експлуатацію резервуарів), але які є складовими частинами об’єкта нерухомого майна – цілісний майновий комплекс будівель та споруд нафтобази, де планується здійснювати діяльність зі зберігання пального?

Щодо зазначених питань.

Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 р. № 891 (далі – Порядок №891),  резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Отже, якщо на території цілісного майнового комплексу будівель та споруд нафтобази, який є акцизним складом, знаходяться стаціонарні резервуари,  то кожен  введений в експлуатацію стаціонарний резервуарвідповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу має бути обладнаний рівнемірами-лічильниками.

Відповідно до п. 15 Порядку № 891 реєстрацією у Реєстрі розпорядників акцизних складів, акцизних складів, резервуарів, прийнятих в експлуатацію, витратомірів та рівнемірів у розрізі акцизних складів є прийняття надісланих розпорядником акцизного складу електронних документів для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в п.п. 1 – 4, 6 п. 5 Порядку № 891.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон № 481.

Відповідно до частини тридцять дев’ятої статті 15 Закону № 481, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Визначення переліку документів, що підтверджують введення в експлуатацію стаціонарних резервуарівне відноситься до компетенції Державної податкової служби України.

Вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначенні для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов’язаних з вимірюванням встановлені у Технологічному регламенті законодавчо врегульованих засобах вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94.

Питання проведення процедур оцінки відповідності засобів вимірювання належить до компетенції ДП «Укрметртестстандарт», у тому числі, наукових метрологічних центрів, метрологічних центів і повірочних лабораторій, уповноважених на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації.

Крім того, станом на сьогодні для державних підприємств та організації визначено Порядок консервації основних виробничих фондів підприємства та її документального оформлення встановлено Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.97 р. № 1183 (далі – Положення № 1183), і Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Мінпромполітики від 09.06.2004 р. № 274 (далі – Методрекомендації № 274).

Для інших підприємств положення зазначених документів носять рекомендаційний характер (п. 1 Положення № 1183). Мінімальний строк консервації, передбачений п. 2.3 Метод рекомендацій № 274 – не менше 1 року. При цьому,  в разі потреби об'єкт можна достроково розконсервувати за рішенням керівника підприємства  (п. 7 Положення № 1183).

Відповідно до п. 2 Положення №1183, консервація основних засобів підприємства — це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше ніж три роки) збереження основних засобів  підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Консервація, утримання та розконсервація основних засобів підприємства здійснюються згідно з проектом консервації, який має бути затверджено власником підприємства (п. 6 Положення №1183). При цьому зазначений проект складається з пояснювальної записки, технологічної документації проведення консервації, переліку робіт, ресурсів (матеріальних і трудових) та кошторису витрат, пов'язаних із проведенням консервації та розконсервації основних засобів (п. 13 Положення №1183).

Для переведення об’єкта основних виробничих фондів підприємства на консервацію потрібні такі документи:

наказ про консервацію основних виробничих фондів підприємства і створення комісії, яка повинна підготувати проєкт обґрунтування консервації окремих об'єктів основних засобів. Зазвичай її очолює керівник підприємства (п. 7 Положення №1183);

техніко-економічне обґрунтування необхідності консервації основних засобів  (п. 12 Положення № 1183), у якому потрібно вказати на тимчасову недоцільність їх подальшої експлуатації. Зміст цього документа описано в Положенні № 1183;

акт про тимчасове виведення основних засобів  із виробничого процесу та їх консервацію (форму подібного акта наведено в додатку 1 до Положення № 1183), який складається комісією з консервації та підписується її членами. В актімає бути зазначена дата початку консервації основних засобів  (дата виведення з експлуатації) та її строк, оскільки це важливо для цілей бухгалтерського і податкового обліку (див. зразок нижче. Завважимо, що підприємства, для яких застосування Положення № 1183 не є обов'язковим, можуть скласти такий акт у довільній формі, але з обов'язковими реквізитами первинного документа);

акт про приймання основних засобів  на консервацію, який складається комісією з консервації після виконання всіх необхідних робіт із консервації об'єктів основних засобів  і затверджується власником або уповноваженим ним органом (такий акт може бути складений, наприклад, за типовою формою № ОЗ-1, якщо законсервований об'єкт передається для зберігання, наприклад, на склад, або в довільній формі) (п. 17, 18 Положення № 1183).

Після закінчення періоду консервації основних засобів  розконсервуються і вводяться в експлуатацію, про що складається відповідний акт.

Під час консервації та розконсервації основні засоби приводяться до стану, що забезпечує збереження технологічного обладнання, будівель і споруд, а також безпеку технічного персоналу і населення, охорону навколишнього середовища  (п. 8 Положення №1183).

Звертаємо увагу, що під час консервації мають бути дотримані вимоги бухобліку ПБО 7, якими передбачено деякі особливості щодо відображення операцій з консервації об’єктів ОЗ.

Отже, дата введення та виведення об’єктів із експлуатації фіксується у відповідному акті, період консервації — у наказі по підприємству.

Додатково повідомляємо, що суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України  від 02 березня 2015 року  № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності»  (далі – Закон № 222).

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 222 ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, протягом строку, встановленого ліцензійними умовами. У разі відсутності ліцензійних умов ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, протягом одного місяця з дня, наступного за днем їх настання.

Отже, у разі введення в експлуатацію чи виведення з експлуатації стаціонарних резервуарів, Товариству необхідно повідомляти орган ліцензування про зміни даних.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.