Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.12.2021 р. № 4834/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                                щодо податкових наслідків з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у разі передачі природного газу за договором позики і подальшого його повернення та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує укласти договір позики природного газу з компанією, згідно з умовами якого Товариство як позикодавець передає у власність Компанії як позичальнику природний газ у визначеній кількості та якості, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві природний газ у порядку, встановленому договором.

Передача природного газу у позику та його повернення підтверджуються актами приймання-передачі, в яких зазначається інформація щодо фактичного обсягу газу, що передається сторонами за таким договором (від позикодавця до позичальника, а також від позичальника до позикодавця) та його вартість, у разі якщо умовами такого договору вона буде встановлена.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Правові основи укладення договори позики визначено статями 1046-1053 ЦКУ.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦКУ).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (стаття 1049 ЦКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Під терміном «постачання товарів» розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під терміном «постачання послуг» розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під терміном «господарська діяльність» розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами       (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1307).

Пунктом 187.3 статті 187 розділу V ПКУ визначено, що у разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.

Відповідно до пунктів 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1307 у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 розділу V ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 Порядку № 1307 (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 розділу V ПКУ, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

При цьому регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996)).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Щодо питання 1

Операція Товариства (позикодавця) з передачі природного газу Компанії (позичальнику), у тому числі на безоплатній основі, за договором позики у розумінні норм підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є операцією з постачання товарів і є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки за умовами такого договору відбувається передача у власність природного газу. За такою операцією у Товариства (позикодавця) виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.

Операція Компанії (позичальника) з повернення природного газу Товариству (позикодавцю), у тому числі на безоплатній основі, за договором позики у розумінні норм підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є операцією з постачання товарів і є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки за умовами такого договору відбувається передача у власність природного газу. За такою операцією у Компанії (позичальника) виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.

 

Щодо питання 2

 

Якщо згідно з умовами договору позики сторонами встановлено вартість природного газу, то за операцією з передачі природного газу Товариство (позикодавець) зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, а саме із вартості природного газу, визначеної у договорі позики з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, яка при цьому не може бути нижче вартості його придбання, а також скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Якщо згідно з умовами договору позики сторонами встановлено вартість природного газу, яка є нижчою ніж вартість його придбання, то за операцією з передачі природного газу Товариство (позикодавець) зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, а також з урахуванням правил, передбачених пунктом 15 Порядку № 1307, скласти дві податкові накладні:

одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання;

іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Щодо питання 3

Якщо згідно з умовами договору позики сторонами не встановлено вартості природного газу, то операція Товариства (позикодавця) з передачі природного газу Компанії (позичальнику) за своєю фактичною сутністю розглядається як операція Товариства (позикодавця) з безоплатної передачі природного газу Компанії (позичальнику).

За такою операцією Товариство (позикодавець) зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, та з урахуванням правил, передбачених пунктом 15 Порядку № 1307, скласти дві податкові накладні:

одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання (0 грн.);

іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Щодо питання 4

Підставою для включення Товариством (позикодавцем) сум ПДВ до складу податкового кредиту за операцією з придбання природного газу (повернення природного газу відповідно до умов договору позики) є податкова накладна, складена і зареєстрована в ЄРПН постачальником (платником ПДВ) такого природного газу.

Щодо питання 5

У розглянутій у зверненні ситуації обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у Товариства (позикодавця) не виникає.

Щодо питання 6

Якщо у межах здійснення операцій Товариства (позикодавця) за договором позики передбачається сплата (нарахування) відсотків, то на дату їх нарахування Товариство (позикодавець) зобов’язане визначити податкові зобов’язання з ПДВ.

Якщо згідно з умовами договору позики сторонами не встановлено вартість за користування природним газом, то операція Товариства (позикодавця) з постачання послуг із користування природним газом Компанії (позичальнику) за своєю фактичною сутністю розглядається як операція Товариства (позикодавця) з постачання послуг Компанії (позичальнику) на безоплатній основі.

За такою операцією Товариство (позикодавець) зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, та з урахуванням правил, передбачених пунктом 15 Порядку № 1307, скласти дві податкові накладні:

одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання (0 грн.);

іншу - на суму, розраховану виходячи із звичайної ціни.

Щодо питань 7 і 8

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з передачі товару в позику резиденту України, користування такою позикою та її повернення.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Отже, питання відображення в бухгалтерському обліку операцій з передачі товару на умовах договору позики резиденту України, користування такою позикою та її повернення відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).