Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.12.2021 р. № 4843/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
(далі – ТОВ) щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суми нарахованих відсотків по отриманій позиці від материнської компанії, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як було зазначено у попередньому зверненні, ТОВ веде облік господарських операцій та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Між ТОВ та материнською компанією – резидентом укладено договір, за яким материнська компанія надає ТОВ поворотну безвідсоткову грошову позику.

При первісному визнанні фінансові зобов’язання ТОВ оцінює за справедливою вартістю.

Отримана позика оцінюється ТОВ за справедливою вартістю як на дату отримання, так і при подальшій оцінці.

При первісній оцінці ТОВ визнає додатковий капітал при дисконтуванні отриманої позики і відображає його в бухгалтерському обліку. В подальшому, для визначення справедливої вартості отриманої позики ТОВ нараховує витрати за відсотками за даною позикою та відображає їх у бухгалтерському обліку.

У ТОВ виникло питання стосовно коригування фінансового результату до оподаткування на суми нарахованих відсотків по отриманій безвідсотковій позиці від материнської компанії, розраховані згідно положень міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до частини першої ст.1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною першою та другою ст. 1048 ЦКУ позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої ст. 1048 ЦКУ договір позики вважається безпроцентним, якщо:

він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до частини першої ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу позика – грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Отже, сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами не є поворотною фінансовою допомогою у розумінні Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134. ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток за операціями з отримання позики від резидентів.

Такі операції відображаються згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.