Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.12.2021 р. № 4858/ІПК/99-00-04-01-06

Державна податкова служба України на звернення товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про наявність у власності нерухомого майна (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку (далі – Будинок), розташованому на земельній ділянці, власник або користувач якої у Державному земельному кадастрі не визначений.

У зверненні повідомляється, що зазначена земельна ділянка (далі – Ділянка) у розумінні ст. 79¹ Земельного кодексу України не сформована, межі якої та прибудинкової території Будинку не встановлені, об’єднання співвласників Будинку не створено, а управління Будинком здійснює обраний співвласниками Управитель.

Товариство, посилаючись на чинне законодавство, просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього податкових зобов’язань із справляння земельного податку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України) користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Використання Ділянки без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання чужих земельних ділянок, реалізація якого у разі набуття відповідного права на Ділянку або її частину здійснюється у формі плати за землю.

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16, в яких викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати податку за Ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду на підставі норми п. 287.6 ст. 287 Кодексу, де обов’язок сплати податку за Ділянки настає з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій Ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку Ділянку (після 01.01.2015).

При цьому згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку, зокрема права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на Ділянку під Будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень) з моменту державної реєстрації таких прав на Ділянку як об’єкта спільної власності у Державному земельному кадастрі у порядку, передбаченому ст. 42 Земельного кодексу України, відповідно до особливостей здійснення права власності у Будинку, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків його співвласників щодо його утримання та управління, визначених ст.ст. 11, 12 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

З огляду на викладене, Товариство, яке володіє нежитловими приміщеннями у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на Ділянку, на якій розташований Будинок.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.