Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.12.2021 р. № 4860/ІПК/99-00-04-03-01-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що у зв’язку з набуттям права власності на будівлі та споруди у відповідності до чинного законодавства оформлює у користування земельну ділянку (далі – Ділянка), на якій знаходиться таке нерухоме майно.

На даний час Товариством право користування Ділянкою не зареєстровано, проте відомості про Ділянку до Державного земельного кадастру внесені.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру інформація проєкту із землеустрою щодо відведення Ділянки від 16.12.2018, дата державної реєстрації Ділянки – 16.10.2019, а інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Товариство просить надати роз’яснення з якої дати та у якому випадку у нього виникають зобов’язання із сплати земельного податку із застосуванням бази оподаткування земельним податком та якою ставку податку.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання земельних ділянок (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізація якого у разі набуттям відповідного права на ділянку або її частину здійснюється у формі плати за землю.

Згідно з частиною першою ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом, або за результатами аукціону.

Отримання речового права на Ділянку комунальної власності, яка перебуває у платному користуванні на умовах оренди, здійснюється виключно на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями (ст. 12 Земельного кодексу).

Обов’язок суб’єкта господарювання із справляння плати за землю, включаючи декларування податкових зобов’язань, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу), а розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Базою оподаткування земельним податком та визначення розміру орендної плати є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (далі – Оцінка) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Кодексу (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 289.1 ст. 289 Кодексу).

Таким чином, обов’язок нарахування земельного податку, в тому числі й їх декларування, за фактичне користування Ділянкою у Товариства виникає з дати реєстрації у Державному земельному кадастрі, тобто з жовтня 2019 року з урахуванням вимог п. 286.4 ст. 286 Кодексу.

До внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права на Ділянку у Товариства повинно сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати на підставі витягу із технічної документації про Оцінку Ділянки, чинну на дату звідного року, що додається при поданні першої декларації. Тобто порядком документального підтвердження величини бази оподаткування платою за землю, встановленим п. 286.2 ст. 286 Кодексу, визначено, що витяг із технічної документації про Оцінку подається до контролюючого органу у разі затвердження відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової Оцінки.

При цьому, обчислення сум податкових зобов’язань з плати за землю, що сплачуються на відповідній території, здійснюється у відповідності до ставок з плати за землю, встановленими органами місцевого самоврядування (п. 284.1 ст. 284 Кодексу) в межах своїх повноважень, відповідно до наведених диференційовано в залежності від виду цільового призначення земель у Додатках рішення відповідної ради.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.