Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.01.2022 р. № 16/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на виконання рішення ХХХХ окружного адміністративного суду від ….., залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від ….. по справі № …., щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації ГУ ДПС у …… області від …… № ……. та на виконання постанови ХХХХ апеляційного адміністративного суду від ……. по справі № …… на звернення Товариства, надісланого листом ГУ ДПС у …….. області, керуючись ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про наявність у власності нежитлового приміщення у триповерховому багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. ХХХХ, вул…., буд. ….(далі – Будинок).

Протягом періоду з 1995 року по 2012 рік між Товариством та ХХХХ міською радою укладалися договори оренди вказаної земельної ділянки. Останній договір оренди укладений 12 березня 2012 року строком до 30 січня 2015 року (далі – Договір), проте Договір належним чином не був поновлений, а новий договір оренди на користування цієї земельної ділянки не укладався.

Товариство просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього податкових зобов’язань з плати за землю та в якій формі – земельного податку чи орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок суб’єкта господарювання із справляння плати за землю, включаючи декларування податкових зобов’язань, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

За обставинами судового розгляду встановлено, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» ХХХХ міської ради (далі – Підприємство) здійснює управління Будинком, в якому Товариство є власником нежитлового приміщення, декларує та сплачує земельний податок. Про таке свідчить інформація з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для власника (користувача) – Підприємства щодо знаходження Будинку в межах економіко-планувальної зони № 1.

Разом з цим згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку, зокрема права на земельну ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на земельну ділянку під Будинком та його прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку як об’єкта спільної власності у Державному земельному кадастрі у порядку, передбаченому ст. 42 Земельного кодексу, відповідно до особливостей здійснення права власності у Будинку, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків його співвласників щодо його утримання та управління, визначених Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

З огляду на викладене, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Кодексу не повинна сплачувати земельний податок.

При цьому Товариство, яке володіє нерухомим майном у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на земельну ділянку, на якій розташований Будинок.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).